Справа № 2-1842/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 липня 2010 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – В.М.Очківського,

при секретарі – В.Ф.Бредун,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу з 01.01.2006 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач таку допомогу виплатив у значно меншому розмірі, ніж встановлено Законом, тому просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по день винесення рішення включно.

    Позивач до суду не з’явився, подавши заяву в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області позов визнала частково.

    Заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон), дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, пенсіонером та має статус дитини війни.

    Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року з 01 січня 2006 року позивачу повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» призупинено дію ст. 6 Закону, однак рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 ці положення визнано такими, що не відповідають Конституції України.

    Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону викладено у новій редакції, разом з тим рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р. ці положення визнано такими, що не відповідають Конституції України.

    Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт обмеження права позивача як дитини війни на отримання встановленого ст. 6 Закону підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка є частиною права на соціальних захист, передбаченого ч. 1 ст. 46 Конституції України.

    Аналізуючи надані докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов’язання відповідача підвищити пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з того часу, коли визнано неконституційними положення вищевказаних Законів про їх зупинення, тобто з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по день винесення рішення з урахуванням фактично виплачених сум.

    Також суд вважає безпідставною виплату в 2009 році підвищення до пенсії у значно меншому розмірі, ніж передбачено Законом, оскільки в Законі України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» відсутня вказівка про зупинення дії ст. 6 Закону і виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд критично ставиться до доводів відповідача про виплату у 2009 році підвищення до пенсії у меншому розмірі на підставі п. 8 Постанови КМУ № 530 від 28 травня 2008 року.

    Відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у такому розмірі: з 01 липня 2007 р. – 406 грн., з 01 жовтня 2007 р. – 411 грн.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 квітня 2008 р. – 481 грн., з 01 липня 2008 р. – 482 грн., з 01 жовтня 2008 р. – 498 грн.

    Суд знаходить безпідставними доводи відповідача про неможливість застосування даного розміру мінімальної пенсії за віком до обрахування підвищення до пенсії, що передбачена ч. 1 ст. 6 Закону, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого розміру мінімальної пенсії за віком, однак відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, так само як і відсутність надходжень з Державного бюджету України, не є підставою для відмови в реалізації позивачем свого права на соціальний захист.      

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 56 Конституції України, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008; ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 15 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

    Позов задовольнити частково.

    Зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України в Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 16.07.2010 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

    В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області на протязі 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження, поданої протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається в строк встановлений для подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя                                       В.М.Очківський