Справа № 22ц-1238/2007 рік Головуючий першої інстанції Мєлєшак О.В.
Категорія: 14 Доповідач: Осипчук О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„ 1" березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Осипчук О.В.
суддів: Біляевої О.М., Зінов"євої А.Г.
при секретарі: Писаревій Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання договору довічного утримання та зняття з реєстрації частки квартири, -
В С Т А Н ОВ И В:
Рішенням Авдієвського міського суду Донецької області від 7 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2про розірвання договору довічного утримання та зняття з реєстрації частки квартири - задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_2 16 липня 2004 року, посвідчений державним нотаріусом Авдієвської державної нотаріальної контори. Зобов'язано Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації" Ясинуватської міської ради скасувати реєстрацію права власності на 1/4 частку квартири № АДРЕСА_1, оформлену на ім."я ОСОБА_2на підставі договору довічного утримання від 16 липня 2004 року. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у сумі 7 грн. 50 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2. подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про зміну рішення суду або його скасування і направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В апеляційному суді ОСОБА_2. та її представник підтримали доводи скарги в повному обсязі.
Позивачка ОСОБА_1. та її представник заперечували проти скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
2
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_2. є власником 1/4 частини квартири № АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 9 квітня 2004 року, яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_1. 16 липня 2004 року державним нотаріусом Авдієвської державної нотаріальної контори посвідчений договір довічного утримання, укладений між позивачкою ОСОБА_1. та відповідачкою ОСОБА_2. Згідно до умов п.2.1 зазначеного договору Пономаренко П.М. зобов'язалася довічно утримувати ОСОБА_1., забезпечувати її харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, сплачувати різні послуги, та зберігати в її безкоштовному довічному користуванні зазначену частку квартири. Пунктом 2.2 вказаного договору передбачена вартість матеріального забезпечення у розмірі 102 грн. на місяць. Окрім того, на ОСОБА_2. відповідно до п.2.4 договору довічного утримання покладено обов'язок здійснювати за свій рахунок експлуатацію і ремонт квартири, відшкодування витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням та ремонтом.
Позивачка, звертаючись до суду, посилалась на неналежне виконання відповідачкою умов договору, оскільки остання не забезпечує її харчуванням, ліками, не сплачує послуги за квартиру на обумовлену договором суму матеріального утримання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих у сукупності доказів по справі не вбачається, що догляд за позивачкою з боку відповідачки мав систематичний характер, а вартість щомісячного матеріального забезпечення складала не менш ніж 102 грн. на місяць, тому вимоги ОСОБА_1. про розірвання договору є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Між тим, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду, оскільки суд їх дійшов без належної оцінки всіх добутих у ході судового розгляду доказів.
Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Відповідно до ч.І ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору довічного утримання від 16.07.2004 року обов"язками набувача майна - ОСОБА_2. по наданню відчужувану - ОСОБА_1. довічного забезпечення визначається у вигляді: забезпечення харчування, доглядом, необхідною допомогою, сплати різних послуг та зберігання у безкоштовному довічному користуванні ОСОБА_1. зазначеної частки квартири. Вартість матеріального забезпечення ( харчування, догляду, необхідної допомоги) визначена сторонами у розмірі шістьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 102 грн.
Суд першої інстанції, дослідивши докази по справі, а саме: показання свідків ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10. встановив, що відповідачка ОСОБА_2. здійснювала догляд за позивачкою ОСОБА_1., за свій рахунок відремонтувала квартиру, але прийшов до висновку, що з сукупності цих доказів не
3
вбачається, що цей догляд мав систематичний характер і вартість щомісячного матеріального забезпечення складала не менш ніж 102 грн. Роблячи висновок про неналежне виконання відповідачкою своїх обов'язків, суд обумовлює це наявністю доказів, а саме показаннями двох свідків - ОСОБА_3. та ОСОБА_4., який пояснював, що кожного дня бачить в квартирі позивачки сусідку ОСОБА_11., яка міряє тиск ОСОБА_1., дбає про неї. ОСОБА_2. він бачить рідко.
Беручи за основу показання цих свідків і, приймаючи рішення про розірвання договору довічного утримання, суд не прийняв до уваги інші докази по справі.
З матеріалів справи вбачається, що всі інші шість свідків підтвердили те, що відповідачка, здійснювала догляд за позивачкою, проживала разом з нею, давала гроші, купувала продукти харчування, робила ремонт в квартирі. Робітник соціальної служби ОСОБА_3. дійсно надає допомогу позивачці, але ця допомога надається ще з 2003 року, тобто до укладення спірного договору і надання соціальною службою допомоги ОСОБА_1. не пов'язано з неналежним виконанням або не виконанням ОСОБА_2. обов'язків, покладених на нею договором довічного утримання. Крім того, свідок ОСОБА_3. в судовому засіданні також підтвердила, що неодноразово бачила в квартирі ОСОБА_1. ОСОБА_2., яка зробила ремонт, поміняла сантехніку, придбала кухонні меблі та пральну машину.
В апеляційному суді позивачка ОСОБА_1. не заперечувала, що відповідачка проживала разом з нею, готувала їжу, але їй не подобалось те, що ОСОБА_2. рано вранці їхала на роботу до м. Донецька, а поверталася з роботи біля 21 години вечора, а їй, як людині похилого віку потрібно, щоб з нею на протязі дня хтось був, кормив її сніданком, обідом та вечерею. Вона не має до відповідачки претензій стосовно догляду за нею, а її обурило те, що восени 2006 року, коли її сусідка і представник ОСОБА_11., знайшовши в документах договір довічного утримання, роз'яснила, що вона фактично вже розпорядилася своєю часткою квартири на користь ОСОБА_2., яка на її думку шляхом омани уклала цей договір.
Між тим, апеляційний суд не можу прийняти до уваги ці доводи позивачки, оскільки судом першої інстанції в цій частині дана оцінка поясненням ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_11і позов був пред'явлений про розірвання договору довічного утримання саме з підстав неналежного виконання обов'язків.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що висновки суду про встановлені обставини неналежного виконання відповідачкою умов, покладених на неї договором, і правові наслідки є хибними, не відповідають дійсності і не підтверджуються достовірними доказами, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України апеляційний суд -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.
Рішення Авдієвського міського суду Донецької області від 7 грудня 2006 року скасувати.
4
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2про розірвання договору довічного утримання від 16 липня 2004 року - відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуючий: Судді: