Справа № 22-1642 Головуючий в 1 інстанції- Лавру шин О.М.
Категорія - 21 Доповідач - Шевченко В.Ю.
УХВАЛА
іменем України
01 березня 2007 року
Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого Гурової О.М. суддів Шевченко В.Ю., Могутової Н.Г. при секретарі Тимченко Г.В. з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля на рішення Добропільського міськрайонного суду від 01 грудня 2006р. за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_2. та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля звернулись із апеляційними скаргами на рішення Добропільського міськрайонного суду від 01 грудня 2006р., яким було частково задоволено позов ОСОБА_1., на його користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля стягнуто моральну шкоду у розмірі 12000грв.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції, позов ОСОБА_1. задовольнити в повному обсязі, стягнувши на його користь моральну шкоду у розмірі 40000грв., посилаючись на те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає глибині та ступеню моральних страждань позивача.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не було надано належних доказів щодо підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, цей факт не підтверджено відповідним висновком МСЕК. Судом також не враховано вину позивача у нещасному випадку, що стався з ним при виконанні трудових обов'язків. Крім того, суд не врахував, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006р." дія окремих статей Закону України„Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105 , в тому числі відносно відшкодування моральної шкоди, зупинено.
2
Представник позивача в засіданні апеляційного суду підтримала доводи своєї апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечувала. Просила збільшити розмір моральної шкоди до 40000грв.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги представника позивача, підтримав доводи своєї апеляційної скарги, в задоволенні позову відмовити.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 грудня 2005р. з позивачем при виконанні трудових обов"язків стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав відкритий перелам правої берцової кістки зі зміщенням, вивих стопи, що підтверджується актом по формі Н-1 від 08.12.2005р. Згідно висновку МСЕК від 08.08.2006р. позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв"язку з трудовим каліцтвом з переоглядом у 2007р. Він визнаний інвалідом 3 групи. Враховуючи, що внаслідок виробничої травми позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань, суд визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, у сумі 12000грв.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню за таких підстав.
Згідно змісту вимог ст.ст. 1,21,28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105 (зі змінами та доповненнями) у разі настання страхового випадку на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов"язок у встановленому законом порядку своєчасно і в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну робітникові внаслідок ушкодження здоров"я, у тому числі і моральну шкоду при наявності підстав факту спричинення цієї шкоди потерпшому. Зазначені норми не містять яких-небудь інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що 06 грудня 2005р. з позивачем при виконанні трудових обов"язків стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав відкритий перелам правої берцової кістки зі зміщенням, вивих стопи, що підтверджується актом по формі Н-1 від 08.12.2005р. Згідно висновку МСЕК від 08.08.2006р. позивачу вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяною внаслідок ушкодження здоров"я за нормами Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. № 1105-Х1У. Згідно змісту вимог ст.34 вказаного Закону України висновок МСЕК про наявність моральної шкоди передбачено у випадку заподіяння шкоди умовами виробництва, яка не спричинила стійкої втрати потерпілим працездатності. Із матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, тому апеляційний суд вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про необхідність підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004р. № 1-рп\2 ушкодження здоров"я, спричинене потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеню втрати професійної працездатності спричиняє йому моральні і фізичні страждання. Обов"язок Фонду відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Доводи відповідача про те, що Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" вказані виплати зупинено, суд не може прийняти до уваги, оскільки це суперечить положенням ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне
3
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що заподіяли втрату працездатності", де зазначено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках, коштів одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів з підприємств..., добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
В рішенні суд навів мотиви, з яких він прийшов до висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди, а також навів мотиви, з яких він не приймає до уваги заперечення відповідача та оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.
Зокрема, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що у зв"язку із трудовим каліцтвом позивачу було спричинено фізичні і моральні страждання, його визнано інвалідом 3 групи, у зв"язку з чим було встановлено 40 % втрати професійної працездатності, було порушено звичайний уклад його життя, що впливає на його психологічний стан. Тому, з урахуванням конкретних обставин, з дотриманням вимог ч.Зст.34 Закону України„Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", суд правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 12000грв.
Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи та підстав для її зменшення не вбачається.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких підстав апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду від 01 грудня 2006р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.