КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-317/09                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Журавський В.В.

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2010 р.                                                                                 м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Заяць В.С., Цвіркуна Ю.І.   

      розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі про визнання відмови відповідача незаконною та зобов’язання нарахувати щомісячну допомогу ,-      

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 звернулась  до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі про  визнання незаконною відмови в нарахуванні та виплаті несплаченої позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2006 року ; зобов’язати відповідача нарахувати на її корить недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за  період з 01.01.2006 по 31.12.2008 роки, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2009 року позов задоволено частково: зобов’язано відповідача перерахувати позивачу пенсію з 1 січня 2006 року до 1 січня 2008 року, та з урахуванням 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 1 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно в сумі 3891 грн.90 коп..

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду слід скасувати з таких підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 11 лютого 2008 року по 11 лютого 2009 року відповідно до мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині періоду стягнення підвищення до пенсії передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з наступного.

      Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується  відповідним посвідченням та перебуває на обліку у відповідача.

      Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2006 рік, колегія суддів зазначає наступне:

      Кабінет Міністрів України, розробляючи проект Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", спочатку вніс пропозиції про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а потім, оскільки бюджет у першому півріччі був виконаний, вніс пропозицію про відновлення та поетапне виконання вказаної норми Закону.

     Отже, виконання положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо підвищення на 30 відсотків пенсії громадян, на яких поширюється дія цього Закону, була пов'язана з реальними бюджетними можливостями України й з урахуванням наявності фінансових ресурсів.

     Таким чином, суд правильно послались на ці обставини й вказав на те, що права позивача на отримання підвищеної пенсії за 2006 рік порушені не були, а відповідач не допустив неправомірної бездіяльності.

     Розглядаючи позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2007 рік, колегія суддів зазначає наступне:

     Пунктом 12 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

     Проте Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

      З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

      Таким чином з 09 липня 2007 року відновлена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

     Однак при винесені рішення до спірних правовідношень не вірно було застосовано положення ст.ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, як на цьому наполягав відповідач.

Так частиною 2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

       Статтею 161 КАС України визначено питання, які вирішує суд при прийнятті постанови, а саме чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

     Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду з річним пропуском такого звернення. Відповідно до положень ст. 100 КАС України пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

     Оскільки позивач звернувся до суду лише 27 березня 2009 року, то його позовні вимоги підлягають задоволенню в межах річного строку .

      Стосовно позовних вимог  позивача про зобов’язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2008 рік, колегія суддів зазначає наступне

        П.П. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме,  текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

     Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 42 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

      Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Враховуючи те, що позивач звернувся до суду 18 лютого 2009 року та просив зобов’язати відповідача нарахувати йому доплату до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто в межах позовних вимог.

       Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

     Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

     При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

     Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.

     Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.           

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-10, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207,  254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

      Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі задовольнити частково.

     Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2009 року -скасувати.

     Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі про визнання відмови відповідача незаконною та зобов’язання нарахувати щомісячну допомогу -задовольнити частково.

     Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1ст.6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

      Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі провести перерахунок та виплату  ОСОБА_2, як дитині війни щомісячну державну   соціальну допомогу у розмірі 30% пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року  включно відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч1. ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», ст. 58 Закону України Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з урахуванням проведених виплат.

     У іншій частині в задоволені позову відмовити.

     Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двадцяти днів  з моменту набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.

Головуючий:                                                                                         Г.В. Земляна

Судді:                                                                                                      В.С.Заяць

                                                                                                                Ю.І.Цвіркун