Справа № 22ц-1524/2007р. Головуючий в 1 інстанції Юр'єва Т.І.
Категорія 44 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Резникової Л.В.
суддів Звягінцевої О.М., Молчанова СІ.
при секретарі Алексєєвій Г.Є. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3 особа- ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внасоідок ДТП, і
встановив:
в апеляційній скарзі позивач оспорює обгрунтованість рішення суду, яким частково задоволено позов, і ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що судом необгрунтовано відмовлено в задоволенні його позовних вимог щодо стягнення на його користь упущеної вигоди в сумі 3500 грн. за договором оренди автомобіля та не взято до уваги завдані йому моральні страждання, фактично його позов залишено без забезпечення.
В засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1. підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_3., який діє від свого імені та від імені відповідачки ОСОБА_2. за довіреністю, та представник відповідача ОСОБА_3.- адвокат ОСОБА_5. заперечували проти доводів скарги, просили про її відхилення, залишення судового рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
19.07.2006 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, зазначав, що 26.05.2006 р. о 9 год. ЗО хвил. ОСОБА_4., керуючи на підставі договору оренди автомобілем „Таврія" , держномер НОМЕР_2, яким він володіє на праві приватної власності, рухаючись по вул. Петровського в Кіровському районі м. Донецька, потрапив у ДТП за участю водія автомобіля ГАЗ-33021, держномер НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_3.
Винним у скоєнні даної ДТП визнаний ОСОБА_3., якого було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Будьоннівського районного суду м.
2
Донецька від 26.06.2006р., за порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до ДТП.
В результаті ДТП його автомобілю було спричинено матеріальну шкоду, яка відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження складає 1889,93 грн., вартість відновлювального ремонту- 2182,73грн., вартість проведенного дослідження- 200 грн., вартість телеграми про проведення дослідження- 6,36 грн.
Відповідно до умов договору оренди автомобіля ОСОБА_4. повинен був щомісячно виплачувати йому 1750 грн., його автомобіль до теперішнього часу не відновлено, за 2 місяці простою автомобіля розмір матеріальної шкоди складає 3500 грн.
Йому також заподіяно і моральну шкоду у розмірі 5000 грн., оскільки у зв'язку з ДТП він позбавлений можливості користуватися автомобілем, отримувавати кошти за його оренду, перебуває в постійному хвилюванні, відчуває незручності через необхідність звертання до суду.
Тому просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь у відшкодування матеріальної шкоди- 5682,73 грн., витрати на проведення дослідження- 200 грн., на юридичну допомогу-200 грн., поштові витарти-6,36 грн., судові витрати -102,83 грн. вартість теленрами про проведення дослідження- 6,36 грн. та у відшкодування моральної шкоди- 5000 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 4 грудня 2006 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11889,93 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 200 грн.-витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 200 грн. - витрат на юридичну допомогу, 97 грн. -судових витрат, у відшкодування моральної шкоди-1000 грн., а всього- 3386,93 грн.
В позові ОСОБА_1до ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги, суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір. Висновки суду відповідають обставинам справи.
3
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичною або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що 26.05.2006 р. о 9 год. 30 хвил. по вул. Петровського в Кіровському районі м. Донецька відбулася ДТП за участю автомобіля позивача „Таврія", держномер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4. на підставі договору оренди від 23.03.2006р., укладеним між ним та власником автомобіля ОСОБА_1., та автомобіля ГАЗ-33021, державний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_3., внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні ушкодження.
Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 26.06.2006 р. ОСОБА_3. був визнаний винним у скоєнні даної ДТП, а саме- в порушенні п. 10.1 Правил дорожнього руху України та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ( а.с. 10).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 4.07.2002 р. ЯНВ 211130 власником автомобіля ГАЗ-33021, державний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_2. (а.с. 14).
ОСОБА_3. в момент ДТП 26.05.2006 р. керував вказаним автомобілем на підставі нотаріально посвідченої генеральної довіреності від 6.11.2005 р., реєстровий номер 7665( а.с. 69), тобто володів ним на відповідній правовій основі.
Апеляційний суд вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи саме з ОСОБА_3. на користь позивача завдану йому матеріальну шкоду у розмірі 1889 грн. 93 коп. та 1000 грн.- у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з вимог ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України.
За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо стягнення в солідарному порядку з обох відповідачів матеріальної та моральної шкоди є неспроможними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Апеляційний суд також вважає неспроможними доводи скарги щодо відшкодування упущеної вигоди в сумі 3500 грн. за договором оренди автомобіля, і знаходить обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що стягнення упущеної вигоди за цим договором законом не передбачено.
Апеляційний суд не може погодитись з доводом скарги щодо стягнення у відшкодування матеріальної шкоди 2182 грн. - вартості відновлювального ремонту
4
автомобіля, оскільки суд першої інстанції відповідно з висновком
автотоварознавчого дослідження від 20.06.2006р. № 544 обґрунтовано стягнув з відповідача ОСОБА_3. на користь позивача вартість матеріальної шкоди, що складає 1889,93 грн. (а.с. 21-26).
Довод скарги про те, що суд не прийняв до уваги завдані позивачеві моральні страждання, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки, стягуючи на його користь у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо спричинення таких страждань внаслідок ДТП 26.05.2006р. та навів в своєму рішенні відповідні мотиви.
При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених моральних страждань, їх тривалість, та змушеність позивача додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя.
Апеляційний суд вважає неспроможним довод скарги про фактичне залишення позову без забезпечення, оскільки він спростовується матеріалами справи.
Так, у відповідності до вимог ст.ст. 151, 152 ЦПК України ухвалою суду від 7.08.2006р. за письмовою заявою позивача у забезпечення його позову був накладений арешт на будинок відповідача ОСОБА_3. за адресою : АДРЕСА_1, та ухвалою суду від 4.12.2006р. було задоволено клопотання позивача і у забезпечення його позову був накладений арешт на автомобіль ГАЗ-33021, державний номер НОМЕР_1(а.с. 51, 82).
Оскільки доводи скарги не спростовують правових висновків суду, апеляційний
суд вважає їх безпідставними.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3. слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1недоплату судових витрат в сумі 12 грн. 19 коп. (109,19 грн.-97 грн.).
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 4 грудня 2006 року залишити без зміни.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 стягнути на користь позивача ОСОБА_1недоплату судових витрат в сумі 12 грн. 19 коп.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.