Справа № 2 - 125 /10 р.

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                                            Іменем    України

                 18  травня 2010 р.      Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

                 головуючого  - судді Спінчевської Н.А.,

                 при секретарі  -           Ковальовій С.В.,

                 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання договору  дійсним, визнання права власності,

                                                              В С Т А Н О В И В:

                 В грудні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу частини житлового будинку дійсним, визнання на неї права власності.

                 Позивач вказував на те, що  5 серпня 1995 р. вони з відповідачкою уклали  простою письмовою розпискою договір купівлі - продажу нерухомого майна – 2/5 частини житлового АДРЕСА_1.

                 При укладенні угоди кожен з сторін добросовісно виконав обов’язки за даним договором. На теперішній час позивач не може зареєструвати своє право власності на нерухоме майно, оскільки в порушення вимог цивільного законодавства договір не було посвідчено нотаріально, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення укладеної угоди.

                 Посилаючись на вказані обставини, позивачка  просила про задоволення позову.

                 Відповідачка та позивач  в судове засідання не з’явилися. Про розгляд справи повідомлялися судом належним чином.

     Згідно ст.ст. 224, 225 ЦПК України проводиться заочний розгляд справи.

         Позивачка в судовому засіданні 7 квітня 2010 року  позов підтримала, провила позов задовольнити.

                 Вивчивши матеріали справи, враховуючи пояснення позивачки, та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

                 4 серпня 1996 р. сторони у справі склали письмову розписку, за якою відповідачка ОСОБА_2 віджучила на користь ОСОБА_3  2/5 частини житлового АДРЕСА_1, а остання прийняла нерухоме майно.

         Відповідно  до ст..153 ЦК УРСР, який діяв на момент відчуження нерухомого  майна,  договір вважається укладеним, коли між  сторонами  в потрібній  у  належних  випадках  формі  досягнуто згоди  по  всіх  істотних  умовах.

         Істотними є  ті умови  договору, які  визнані такими за  законом або необхідні  для договорів  даного  виду, а також  всі ті умови, щодо яких  за  заявою  однієї з сторін  повинно  бути досягнуто  згоди.

         Згідно ст..224 ЦК УРСР  за договором купівлі-продажу  продавець зобов’язується  передати майно  у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього   певну грошову суму.

     Статтею 227 ЦК УРСР  передбачено, що договір житлового  будинку  повинен бути нотаріально  посвідчений, якщо хоча б однією з сторін  є громадянин.  Недодержання цієї вимоги  тягне недійсність  договору (ст.. 47 ЦК УРСР)

         Як роз’яснив Пленум Верховного  Суду України у п. 4 постанови від 28 квітня 1978 року  № 3 «Про судову практику  в справах про визнання  угод недійсними»  з підстав недодержання нотаріальної форми  визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно  до чинного  законодавства   підлягають обов’язковому  нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного  утримання; застави, купівлі-продажу.

         Якщо така угода виконана повністю або частково  однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального  оформлення, суд  на підставі ч.2 ст.47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка  виконала угоду,  її правонаступників або прокурора  вправі  визнати угоду дійсною. Однак це правило  не може бути  застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди  з усіх істотних  умов угоди або для укладення  її були в наявності передбачені законом  обмеження.

         Між  тим, позивачкою не  доведено, що  між  сторонами  було досягнуто згоди  щодо всіх   істотних  умов  спірного  договору, в тому числі  щодо предмету договору та ціни, а також  не надано  доказів, що відповідач на теперішній час  ухиляється від   нотаріального  посвідчення  цієї угоди.

                 За таких обставин,  а також враховуючи, що суду не надано жодних  доказів про наявність перешкод для нотаріального посвідчення угоди, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання договору  дійсним, визнання права власності  є необґрунтованими і  задоволенню не підлягають.

                 Керуючись ст.ст.14, 209, 212-215,224,225  ЦПК України, суд

                                                                  В И Р І Ш И В:

                В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання договору  дійсним, визнання права власності -  відмовити.

                 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                 Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.  Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

            Суддя:              підпис

            Рішення набрало законної сили «___» _________ 20___ року. Оригінал рішення зберігається в архіві Ленінського районного суду м. Миколаєва в цивільній справі № 2-125/2010 р.

            Згідно з оригіналом:

             Суддя:

             Секретар: