АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5758/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Строчилова Л.С.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Стрелець Л.Г.
Кочеткової І.В.
при секретарі: Винник І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Комунарського району м. Запоріжжя на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від «28» січня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі – продажу жилого приміщення дійсним, -
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2004 року ОСОБА_3 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу приміщення дійсним .
У позові зазначила, що 25 вересня 2003 року вона придбала житловий будинок АДРЕСА_1. Однак посвідчити договір нотаріально у сторін можливості не було.
У зв’язку з тим, що умови зазначеного договору купівлі-продажу виконано у повному обсязі, позивачка просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 25 вересня 2003 року.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від «28» січня 2004 року позов задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу, посвідчений квартальним комітетом № 30 Комунарського району м. Запоріжжя від 25 вересня 2003 року, згідно до якого, продавець житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, а покупцем – ОСОБА_3
Визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3
В апеляційній скарзі прокурор Комунарського району м. Запоріжжя посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою для скасування рішення.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не додержано вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч цим вимогам, суд першої інстанції задовольнив позов, керуючись ст. 220 ЦК України та виходячи з того, що сторони домовилися відносно суттєвих умов договору купівлі-продажу спірної нерухомості, а відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.
Стаття 220 ЦК України визначає: у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, проте, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суд не врахував, що норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Суд не з’ясував, чому саме правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його нотаріального посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Суд не дав оцінки тому питанню, що вчинений сторонами правочин .не відповідає цивільному законодавству, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваного рішення знайшли своє підтвердження, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313,314,317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Комунарського району м. Запоріжжя задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від «28» січня 2004 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :