Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5777/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Юхно Л.М.
Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С.
Приймака В.М.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на присадибну земельну ділянку,
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на присадибну земельну ділянку.
В позові зазначав, що 02.02.2002 року між ним та відповідачем було укладено угоду дарування житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Договір дарування земельної ділянки не оформлювався в зв'язку з тим, що на земельну ділянку не було повністю оформлені правоустановчі документи.
Пізніше сторони зустрілися у нотаріуса та уклали договір відчуження, у якого саме нотаріуса укладали угоду він не пам'ятає, оскільки погано почував себе в той день.
В 2007 році він звернувся до Благовіщенкої сільської Ради - з проханням видати йому довідку з місця фактичного проживання (оскільки він прописаний в м. Енергодар), де йому відмовили з тієї причини, що по домовим книгам власником будівлі є ОСОБА_4 Також пояснили, що після укладання договору у нотаріуса він повинен був зареєструвати договір в Запорізькому БТТ та отримати документацію на своє ім'я, а по договору відчуження землі повен був звернутися з договором до землевпорядної організації з заявою про виготовлення на себе державного акту на право власності на землю, і з цими документами звернутися до Благовіщенської сільської Ради з проханням провести перереєстрацію права власності в подомових книгах сільської Ради.
Оскільки він втратив договір відчуження земельної ділянки, то з метою отримання дубліката угоди почав звертатися до всіх нотаріальних контор, але йому давали відповідь, що такий договір не реєструвався та радили звернутися до нотаріального архіву. З нотаріального архіву також повідомили, що такий договір не зареєстрований.
Посилаючись на вищевикладене просив визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,26 га, яка розташована за адресою: Запорізька область Кам'янсько-Дніпровський район с. Благовішенка вул, Кірова, 119, та визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.
Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2009 року позов задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу по якому ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купив присадибну земельну ділянку площею 0,24 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано право власності за ОСОБА_3 на зазначену присадибну земельну ділянку площею 0,24 га.
В апеляційній скарзі Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши доповідача, пояснення прокурора Кузнецової Ю.В., дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 3 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та визнаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами була досягнута домовленість щодо всіх істотних умов договору, позивачем ці умови виконані повністю, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, у зв'язку із чим договір купівлі-продажу може бути визнано дійсним.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до ч. 1 ст . 220 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 220 ЦК України , якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.
Задовольняючи позов суд не дав належної оцінку тому, що позивач в підтвердження своїх вимог про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки всупереч вимогам ч.2 ст.59 ЦПК України не надав суду навіть письмового договору купівля-продажу земельної ділянки.
Крім того, задовольняючи позов з посиланням на ст. 220 ЦК України , суд не взяв до уваги те, що під час вирішення спору про визнання дійсним правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст . 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов’язків для сторін.
За таких обстави, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, у суду не було підстав для задоволення позовних вимог за ОСОБА_3
Ураховуючи те, що судом правильно встановлені обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2009 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
«Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,26 га розташовану за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Благовішенка, вул. Кірова, 119, та визнання за ним право власності на вказану земельну ділянку».
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційній інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: