Справа № 22ц-21108/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (3) інстанції – Грищенко Н.М.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю – представника відповідача Бершадської Людмили Станіславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) та просив стягнути з відповідача на його користь 125 000 грн. моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2010 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто 30 000 грн.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не врахував, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди – частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди; залишив поза увагою, що право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду скасовано для всіх застрахованих громадян, незалежно від дати встановлення втрати працездатності, та що відповідно до ст. 1167 ЦК України та 237-1 КЗпП України моральна шкода відшкодовується роботодавцем. Крім того, судом не застосовано тримісячний термін позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював тривалий час у небезпечних і шкідливих умовах праці, внаслідок чого отримав професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова і шийна у фазі загострення з вираженим больовим синдромом та статико-динамічними порушеннями, периферичним нейроваскулярним синдромом верхніх кінцівок і дистрофією у вигляді лівостороннього коксоперіартрозу ПФС-другого ступеня, гіпотрофії м’язів плечового поясу. Хронічне обструктивне захворювання легень першого ступеню (хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легень 1 ст.), у зв’язку з чим було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання (а.с. 13-14).
Висновком МСЕК від 02 лютого 2005 року позивачеві первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності ( 35 % по радикулопатії та 15 % по ХОЗЛ) та третю групу інвалідності.
При наступному переогляді висновком МСЕК від 31 січня 2006 року ОСОБА_3 встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності», яка передбачає відшкодування Відділенням Фонду моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 у зв'язку з його професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Висновок суду про обов’язок відшкодування позивачу відповідачем моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Тому доводи апеляційної скарги стосовно відсутності висновку МСЕК щодо наявності моральної шкоди є безпідставними.
Доводи відповідача про те, що судом не враховані положення ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», згідно якого з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди) підпункту «е» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК у 2005 році, тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.
У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені, тому доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з такими вимогами, не ґрунтуються на законі.
Крім того, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦПК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз’яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем захворювань, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявність інвалідності, яка не позбавляє позивача можливості працевлаштування, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також наслідків, що наступили, колегія суддів, вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 20000 (двадцять тисяч) грн.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2010 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 з 30000 грн. до 20000 (двадцяти тисяч) грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева