УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –9839/2010 рік Головуючий в 1-й інстанції – Галічий В.М.
Категорія 57 Доповідач - Пищида М.М.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Костюченко Н.Є.
суддів - Пищиди М.М., Кочкової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська та ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити дії та стягнення суми, -
В С Т А Н О В И Л А :
Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська (далі УПФУ) звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в його позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, зокрема неправильно застосовані положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ОСОБА_1 також звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2010 року частково скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначеним рішенням від 14.06.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Поновлено позивачці строк на звернення до суду.
Суд визнав неправомірними дії УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Суд зобов'язав УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська нарахувати та виплачувати на користь ОСОБА_2 підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позову відмовлено.
Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 знаходиться на обліку УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, де отримує пенсію за віком та відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У позивачка має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.
Згідно ст.6 Закону № 2195-1У - дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01.01.2006 року.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-1У - мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивача за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Відносно задоволення позовних вимог по виплатам у 2007 році, то п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, - було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст.111 Закону №489-У.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року позивачка не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивачка не мала права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів"
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов'язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за конституційними нормами та виходячи з пріоритетів законів над підзаконними актами, - відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії дітям війни (в тому числі і позивачу) виходячи з розмірів встановлених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У, а не на підставі підзаконного акту - постанови Кабміну України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
З урахуванням вище наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вище викладених обставинах суд першої інстанції, в силу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Приведені в апеляційних скаргах доводи УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська та ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновки суду та встановлені обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційних скарг є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ: