УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі : головуючого – Гошовського Г. М.,
суддів – Симаченко Л. І., Стана І. В.,
з участю прокурора – Сочки І. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Берегівського районного суду від 11 червня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Берегова Закарпатської області, судимий 18 березня 2003 року Берегівським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі; 14 жовтня 2008 року Берегівським районним судом за ст. 395 КК України на три місяці арешту,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.
Постановлено змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з дня його затримання - 11 червня 2010 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Закарпатській області судові витрати в сумі 1 825 гривень 41 коп..
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 13 березня 2010 року о 22 – й годині, умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном, розібрав покриття даху та проник в гараж, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить потерпілій ОСОБА_2, звідки викрав чуже майно загальною вартістю 456 гривень 80 копійок.
В апеляції ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікацію вчиненого, просить пом’якшити призначене судом покарання та, врахувавши його щире каяття, сприяння у розкритті злочину, повне відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, а також тяжкі особисті й сімейні обставини - він хворіє на бронхіальну астму, на утриманні має престарілу бабусю та матір, які є інвалідами другої групи і потребують сторонньої допомоги, просить призначити покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок в усякому разі належить скасуванню, якщо були допущені такі порушення кримінально – процесуального закону, які обмежили право обвинуваченого на захист, в тому числі право обвинуваченого на користування мовою, якою він володіє.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за національністю є угорцем, українська мова, якою провадилось судочинство не є його рідною. Даних про те, в якій саме школі ( угорській чи українській ) навчався засуджений в матеріалах справи немає. Із записів, виконаних засудженим власноручно вбачається, що він не володіє вільно українською мовою. З копій вироків за попередніми судимостями вбачається, що у розгляді попередніх справ приймав участь перекладач. ( а. с. 103, 108 – 110, 111- 112, 113, 175 ).
Орган досудового слідства та суд на ці суперечності уваги не звернули, не з’ясували ретельно дані про особу ОСОБА_1 та питання - наскільки вільно він володіє українською мовою і чи не потребує послуг перекладача, порушивши тим самим вимоги ст. 19 КПК України щодо забезпечення принципу рівноправності учасників судового процесу у доведенні своєї позиції. ( а. с. 83 – 89, 96 – 101, 164 - 166 ).
Крім того, приймаючи рішення про проведення скороченого дослідження обставин справи, суд не з’ясував у підсудного, чи правильно він розуміє зміст фактичних обставин справи та не прийняв до уваги, що підсудний їх не визнав у тому обсязі, що зазначено в обвинувальному висновку. З протоколу судового засідання вбачається, що він не визнав крадіжки двох видів електричного кабелю, викрадення яких інкримінувалося йому органом досудового слідства та викрадення яких суд, незважаючи на показання засудженого, вказав у вироку. ( а. с. 122, 165, 167 ).
До зазначених порушень права підсудного на захист слід також віднести і те, що прокурор в судових дебатах попросив визнати підсудного винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, яке погіршує становище підсудного й обвинувачення у вчиненні якого ОСОБА_1 не пред’являлось.
Отже, зазначені порушення кримінально – процесуального закону є істотними, оскільки призвели до обмеження конституційних прав та інтересів підсудного і перешкодили повно й всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Що стосується покарання, то судом при його призначенні не було дотримано вимоги ст. ст. 65, 66 та 67 КПК України. Суд не дав оцінки тим доводам, на які посилались підсудний та його захисник в судових дебатах і які зазначені в апеляції засудженого. Крім того, при призначенні покарання суд всупереч вимогам ч. 4 ст. 67 КПК України врахував кваліфікуючу ознаку злочину – повторність як ознаку, що обтяжує покарання. ( а. с. 166, 168 ).
Таким чином, враховуючи, що перевірка зазначених в ухвалі обставин не погіршує становища засудженого, а виявлені порушення безпосередньо пов’язані з його апеляційними вимогами, колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, оскільки порушення права на користування рідною мовою було допущено і на стадії досудового слідства.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
У Х В А Л И В :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Берегівського районного суду від 11 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній – тримання під вартою.
Судді :
Крім того, згідно вимогам ст. 19 КПК України ОСОБА_3 як особі, яка не володіє мовою, якою провадиться судочинство і користувалась послугами перекладача, вирок повинен був вручатися на його рідній мові – угорській.
За таких обставин вирок суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки і в залежності від встановленого дати правильну кваліфікацію діям засудженого та призначити йому покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
УХВАЛИВ :
Судді :