Справа № 22-5890/2006 рік Головуючий у 1 інстанції Лівочка Л.І.
Категорія 40 Доповідач Маширо О.П.
УХВАЛА
іменем України
5 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Червинська М. Є. суддів Маширо О.П., Алексєева А.В. при секретарі Мартиросовій А. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 16 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Троя" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
установив:
До апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду звернулась ОСОБА_1. У своїй апеляційній скарзі вона просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким зобов"язати відповідача поновити її на роботі, змінити запис у трудовій книжці та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду, оскільки вважає, що суд, розглядаючи справу, порушив вимоги матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці стало відомо про звільнення її з роботи за власним бажанням принаймні 15 березня 2005 року, коли її чоловік отримав у товаристві її трудову книжку, однак до суду з даним позовом вона звернулась лише 24 жовтня 2005 року, тобто поза строком, встановленим ст.233 КЗоТ України. Оскільки ОСОБА_1 не надала до суду ніяких доказів щодо поважності причин пропуску цього строку, суд відмовив їй у задоволенні її позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Відмовляючи ОСОБА_1 у позові, суд першої інстанції підставно виходив з того, що позивачка пропустила строк, встановлений законом для зверненням з даним позовом до суду, і поважних причин для поновлення цього строку не навела.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, її пояснень у суді першої, а також апеляційної інстанції, свою трудову книжку вона отримала 15 березня 2005 року. Саме з цього дня вона безперечно дізналась.про своє звільнення з роботи.
Вважаючи її звільнення незаконним з тих підстав, що викладені у позовній заяві, вона однак до суду з позовною заявою звернулась тільки 24 жовтня
2005 року, тобто із значним пропуском строку, встановленого ст.233 КЗпП України.
Згідно зі ст.233 КЗпП України працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду ... у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, встановлених вказаною правовою нормою, суд може поновити ці строки (ст.234 КЗпП України).
Як встановлено судом першої інстанції і це знайшло своє підтвердження в апеляційному суді, позивачка без поважних причин.пропустила., строк, встановлений законом для звернення з позовом до суду, чим порушила вимоги матеріального права. За таких обставин як суд першої інстанції, так і апеляційний суд позбавлені можливості поновити їй цей строк та розглянути справу по суті позовних вимог, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.Рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 16 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.