Кіровський міський суд Донецької області К О П І Я
Справа № 2- 1025 2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 р. Кіровський міський суд Донецької області у складі :
головуючого судді Волкової Н.Ю.
при секретарі Ярусової О.В.
з участю представників позивача Буряк І.В.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, -
в с т а н о в и в :
ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» 29 червня 2010 р. направило поштою позов, який надійшов до Кіровського міського суду 05 липня 2010 р. до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що є власниками квартири, про стягнення з них заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у АДРЕСА_1 за період з 1 листопада 2005 р. до 01 червня 2010 р. у розмірі 9075 грн. 22 коп., яку вони, незважаючи на попередження, не сплатили та не уклали договір на реструктуризацію заборгованості за послуги тепломережі. Позивач вказав, що відповідачі проживають в АДРЕСА_1 та фактично користуються тепловою енергією, а виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа» на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» №124 від 18 квітня 2006 р., що є правонаступником всіх прав та обов’язків ВО «Кіровськтепломережа».
У судовому засіданні представник позивача Буряк І.В. підтримала свої позовні вимоги, просила стягнути заборгованість по сплаті за спожиту теплову енергію з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно в повному обсязі у розмірі 9075 грн. 22 коп., вточнивши, що строк позовної давності не може бути застосований, оскільки він був перерваний відповідачами у серпні 2007 р. сплатою боргу у сумі 100 грн., чим вчинили дії, які вказують на визнання відповідачами боргу. Вважає, що незважаючи на відсутність договору між в/о “Жданівкатепломережа” та відповідачем (які вони взагалі не укладають з фізичними особами, а укладають лише з виконавцем послуг, яким є ОСББ), незважаючи на недоведеність укладання договору з відповідачем балансоутримувачем будинку, незважаючи про повідомлення відповідачем теплопостачальної організації 21 вересня 2009 р. про відключення квартири АДРЕСА_1 від центрального опалення, у в/о “Жданівкатепломережа” були підстави для нарахування оплати за спожиту теплову енергію (хоча вона фактично і не надходила до даної квартири після вересня 2009 р.) через самовільне відключення, оскільки нарахування плати припиняється тільки при умові одержання в таких же будинках дозволу виконкому на відключення, хоча при цьому і не змінюється схема теплопостачання багатоповерхових будинків.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково на час відключення від централізованого опалення, тобто за станом на 01 жовтня 2009 р. у сумі 6403 грн. 09 коп., пояснивши, що за станом на 01 жовтня 2009 р. заборгованість за постачання теплової енергії в їх з дружиною квартиру складала 6403 грн. 09 коп., оскільки до 15 вересня 2009 р. теплова енергія фактично надходила в їх квартиру та вони користувався нею, а отже повинні сплачувати за фактичну отриману ними теплову енергію. Відповідач пояснив, що є власником вказаної квартири разом із дружиною ОСОБА_3 з 24 листопада 1998 р. на підставі договору купівлі-продажу, проте ніхто і ніколи (ні теплопостачальна організація, ні ОСББ, ні інші балансоутримувачи будинку) не укладали з ними ніяких договорів на постачання теплової енергії. Вони дійсно у серпні 2007 р. сплатили борг за теплову енергію у сумі 100 грн., перервавши таким чином своїм визнанням боргу строк позовної давності, а тому не заявляють про його застосування. Проте з 15 вересня 2009 р. вони фактично не користуються послугами позивача, оскільки вирішили відмовитися від отримання послуг з центрального опалення через неякісність такого опалення, про що письмово повідомили в/о “Жданівкатепломережа” листом , який був отриманий в/о “Жданівкатепломережа” 21 вересня 2009 р., що підтверджено копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення в/о “Жданівкатепломережа”.
З того часу, тобто з опалювального сезону 2009-2010 р. вони обігрівають свою квартиру індивідуальним опаленням.
Відповідачка ОСОБА_3 направила в суд заяву з проханням розглянути справу у її відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України особа, що приймає участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності, в зв’язку з чим суд ухвалив розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_3.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно із ст. ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги ( водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою теріторією, затверджених Постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобов’язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обов’язків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обов’язкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого товарною біржею м. Єнакієво “Допомога” 24 листопада 1998 р. за реєстром №737/98; вони зареєстровані в АДРЕСА_1 з 2003 р. та фактично проживають за даною адресою, та, як співвласники квартири, повинні нести солідарну відповідальність по виконанню обов’язків по сплаті за спожиту теплову енергію .
Будинок у якому знаходиться квартира відповідачів, обслуговується ОСББ, який і є виконавцем послуг теплопостачання, виробником яких є позивач.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично послугами ВО “Жданівкатепломережа” в АДРЕСА_1 користувалися з 24 листопада 1998 р. до 15 вересня 2009 р., тобто з часу купівлі даної квартири до часу від’єднання від системи централізованого опалення квартири, оскільки купили квартиру 24 листопада 1998 р. та 15 вересня 2009 р. відокремився від центрального опалення.
За станом на 01 жовтня 2009 р. заборгованість за спожиту теплову енергію, яка фактично надходила до АДРЕСА_1 складала (згідно виписки з особистого рахунку, наданого позивачем) 6403 грн. 09 коп., які підлягають сплаті відповідачами на користь позивача.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки, проте у відповідності з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується у спорі лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачі не заявили суду про застосування строку позовної давності у судовому засіданні, а отож підстави для її застосування у суду відсутні.
До того ж, оскільки борг визнавався відповідачами при часткових оплатах заборгованості, а саме в серпні 2007 р., трьохрічний строк загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України) був перерваний визнанням відповідачем боргу , так як відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Після 15 вересня 2009 р. теплова енергія до даної квартири фактично не надходила через демонтаж системи централізованого опалення.
Проте нарахування нібито за отримані послуги теплопостачання відповідачам продовжувалися безперервно з 01 жовтня 2009 р. до 01 травня 2010 р. і за цей період (опалювальні сезони 2009-2010 р.) їм нарахована заборгованість по сплаті за нібито спожиту теплову енергію згідно їх особистого рахунку по АДРЕСА_1 у сумі 2672 грн. 13 коп., бо за цей час за споживання теплової енергії за вказану квартиру плата взагалі не вносилася.
Судом встановлено, що 15 вересня 2009 р. відповідачі самостійно демонтували систему центрального опалення в АДРЕСА_1 демонтовано радіатори через те, що вони стали непридатними, що підтверджено актом обстеження вказаної квартири представниками об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) “Молодіжний 22” від 15 вересня 2009 р.;
відповідачі письмово повідомили в/о “Жданівкатепломережа” про відключення своєї квартири від системи централізованого опалення листом , який був отриманий в/о “Жданівкатепломережа” 21 вересня 2009 р. , що підтверджено копією листа та копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що про відключення відповідачами належної їм АДРЕСА_1 в м. Кіровське від централізованого опалення було відомо з вересня 2009 року балансоутримувачу та виконавцю послуг – ОСББ “Молодіжний 22”, що склав відповідного акта та виробнику послуг – в/о “Жданівкатепломережа”.
Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються: ЦК України,
Законами України “Про житлово-комунальні послуги” №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,
“Про теплопостачання” №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,
Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;
Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.
Ні одній із вказаних норм закону не передбачена можливість стягнення сплати вартості опалення при його фактичному (навіть самовільному) відключенні у квартирі власника .
Відповідно до ст. 383 ч.2 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
По даній справі позивачем не ставилося питання та не доказувалося факту того, що самовільне від’єднання від центральної системи опалення призвело до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та порушені санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.
Стаття 907 ЦК України передбачає, що договір про надання послуг може бути розірваний , у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору …
Відповідно до п. 24 Правил надання послуг з центрального опалення…, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Згідно із п.39 Правил користування тепловою енергією споживач має право відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію.
Це право споживача ніякими умовами не оговорюється.
Відповідачі повідомили теплопостачальну організацію про відмову від послуг, довівши до відома про відключення від системи централізованого опалення, що було відомо виконавцю послуг, балансоутримувачу будинку.
Інша річ, що технічна можливість відключення повинна бути передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм та правил з питань опалення, вентиляції та т.і., на що вказує п.26 Правил надання послуг з центрального опалення…., тобто технічна можливість відключення повинна бути передбачена органами місцевого самоврядування.
Саме з цих причин , щоб не допустити відключення квартири від центрального опалення без додержання схеми теплопостачання будинку, самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється (п.25 Правил надання послуг з центрального опалення…)
В даному випадку відключенням відповідачів від центрального опалення схеми теплопостачання будинку не порушувалися, позивачі навіть не намагалися доводити ті факти, що відключення проведено якимось таким засобом, що порушив схему теплопостачання будинку, або зашкодив опаленню інших квартир будинку, або примусив позивача нести якісь витрати.
Більш того, за поясненням позивача, в багатьох квартирах, де вже знята площа для нарахування на неї оплати центрального опалення (єдиною підставою для чого є дозвіл виконкому) не передбачає якісь інші змінені схеми теплопостачання будинку. Тобто мова навіть не йде про зміну схеми опалення, зміну його конструкцій, бо вона в таких багатоквартирних будинках в м. Кіровське не передбачена до зміни органами місцевого самоврядування, а різниця між тими хто не користується центральним опаленням і не оплачує його зі згоди теплопостачальної організації та тими, хто так само не користується центральним опаленням та яким все ж теплопостачальною організацією нараховується плата за не спожиту ними теплову енергію є дозвіл виконкому, у одних який є, у інших нема , при наявності однакових технічних умов схеми теплопостачання після відключення, тобто по суті при дотриманні технічно однакового порядку відключення від теплопостачання з непошкодженою схемою опалення будинку.
В даному випадку квартира опалювалася її власниками індивідуально після її відключення від централізованого опалення, отже тепловий баланс будинку не порушувався.
Закону України “Про житлово-комунальні послуги” в ч.1 вказує на те, що комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні в тому числі і опаленням , а споживачем послуг є фізична чи юридична особа , яка отримує , або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Обов’язковість договірних засад на отримання житлово-комунальних послуг передбачена ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, договір, підготовлений виконавцем послуг на основі типового договору (відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 цього ж Закону) споживач зобов’язаний укласти. Про користування тепловою енергією лише на підставі договору вказує і п.4 Правил користування тепловою енергією. Виконавцем послуг (яким відповідно до ст.1 цього Закону) є суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу, в даному разі ОСББ. Відповідно до ст. 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири та балансоутримувачем.
Відповідно до п. 2,3 ч.2 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, саме виконавець послуг (в даному разі ОСББ) зобов’язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором; а відповідно до п.4 ч.1 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та п.18 Типового договору з централізованого опалення, теж саме виконавець (тобто ОСББ) має право вимагати від споживача дотримання правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території.
Отже функції контролю за станом інженерно-технічного обладнання, згідно із законом, притаманне зовсім не теплопостачаючій організації (тобто виробнику), а виконавцю послуг (тобто ОСББ). ОСББ зафіксував факт самовільного відключення, склав протокол про адміністративне правопорушення відповідачем та більше ніяких вимог до відповідача не пред’явив.
Управитель (згідно ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” котрим є особа, яка зо договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком) згідно п.4 ч.2 ст.25 цього ж Закону , зобов’язаний вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів (тобто осіб, які отримують послуги)
Між тим, ні виробником послуг , ні виконавцем послуг договору зі споживачами послуг - відповідачами по справі ніколи не укладалося , а оскільки проект договору повинен бути підготовленим виконавцем - то це не є провиною споживачів.
Відповідно до п. 4.2 договору між виконавцем та виробником послуг, виробник самостійно веде облік сплати за поставлену теплову енергію, самостійно виконує стягнення заборгованості (а.с.46-53) , споживач сплачує в даному випадку не за договором, а за фактично спожиті послуги по постачанню теплової енергії.
Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України “Про теплопостачання” споживач - фізична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору, зобов’язаний щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману (спожиту ) теплову енергію .
Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги , тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.
П.6 ч.1 ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачає право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період їх відсутності.
Ні одна із діючих норм не передбачає права теплопостачальної організації (виробника) стягувати заборгованість за фактично не спожиту власниками квартири теплову енергію незалежно від причин, адже тільки надані послуги теплопостачання, як і будь-які інші послуги повинні бути оплаченими, якщо вони спожиті . Тим більше, що йдеться про фактичне споживання послуг, адже ніякого договору з власниками квартири ні виробником, ні виконавцем, ні балансоутримувачем, ні управителем, не укладалося, чим вже першими порушено всі перелічені норми про теплопостачання саме іншими сторонами, проте не власником, оскільки ініціатива укладання договору повинна виходити від виконавця, балансоутримувача будинку чи управителя.
За самовільне відключення від системи теплопостачання діючими законодавчими актами, а саме Правилами користування тепловою енергією, передбачено, що споживач несе відповідальність (п.41), передбачено в таких випадках припинення постачання теплової енергії споживачеві (п.30).
П.34 Правил користування тепловою енергією передбачено, що якщо теплопостачання об’єкта було припинено з вини споживача, то теплопостачальна організація поновлює постачання теплової енергії лише після усунення причин, що викликали це припинення, та за умов відшкодування споживачем усіх спричинених теплопостачальній організації збитків.
В даному випадку теплопостачальна організація зовсім не звернулася до суду з позовом про відшкодування збитків, не навела ніяких доводів їх обрахування, причини їх виникнення, знаходження цих збитків у причинному зв’язку з діями відповідача по самовільному відключенню від централізованого опалення , не навела методику за яким обраховувала суму, що вимагає за час ненадходження послуг з теплопостачання до квартири власників, в зв’язку з чим це питання судом і не розглядалося, оскільки суд розглядає справу у межах заявленого позову.
Теплопостачальна організація, якій відповідачі вчасно повідомили про відключення від централізованої системи опалення, не звернулася ні до виконавця послуг (з яким у неї укладено договір), ні до балансоутримувача, ні до управителя будинку з проханням здійснити заходи щодо урегулювання питання про технічне обладнання цієї квартири, хоча знала, що теплова енергія в дану квартиру не надходить та могла доручити виконавцю послуг на договірних підставах скласти відповідного акту, перевірити вказаний факт, та т.і.
Позов же був заявлений виключно про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання.
В процесі судового засідання представником позивача не змінювався ні предмет, ні підстави позову.
Проте жодним законодавчим актом не передбачено стягнення саме оплати за спожиті послуги теплопостачання в тому разі, коли вони фактично не споживаються власниками квартири, оскільки тепловою енергією з централізованого опалення квартира не опалюється і , як наслідок, тарифи, що включають в себе витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, яка фактично не споживається власником квартири внаслідок відмови від послуг теплопостачальної організації, не можуть використовуватися в даному випадку, оскільки жодним законодавчим актом ці тарифи не прирівняні до штрафних санкцій, які можуть (якщо взагалі можуть) накладатися теплопостачальною організацією .
Згідно з п. 4.1 договору між виконавцем та виробником послуг про умови надання послуги з централізованого опалення, споживач сплачує вартість отриманих послуг з централізованого опалення.
Позивач не надав суду ніяких доказів споживання власниками в період з жовтня 2009 р. до теперішнього часу теплової енергії, отже доводи відповідачів, підкріплені письмовими доказами, про те, що вони з жовтня 2009 р. не споживають теплову енергію в даній квартирі залишилися не спростованими матеріалами справи та іншими доказами в судовому засіданні.
В зв’язку з наведеним, суд вважає за необхідне в позові про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості у сумі 2672 грн. 13 коп., що утворилася за період з 01 жовтня 2009 р. до 01 травня 2010 р. по АДРЕСА_1 м. Кіровське Донецької області, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити за його безпідставністю (через недоведеність фактичного надання послуг теплопостачання у вказаний час відповідачам, витрачання відповідної кількості гігакалорій на обігрів житла відповідачів та фактичного користування послугами теплопостачання відповідачами).
Рішенням Кіровської міської Ради № 5/53-1 від 24 грудня 2009 р. ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Жданівкатепломережа” на підставі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” , звільнено у 2010 році від сплати державного мита при поданні позовних заяв до Кіровського міського суду про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Згідно ст. 88 ЦПК України якщо сторона, на користь якої постановлене рішення, звільнена від сплати судового збору, то судовій збір стягується з іншої сторони на користь держави.
Таким чином, судовий збір у сумі 51 грн. (що є мінімальним розміром судового збору у позовах, що мають ціну) підлягає стягненню на користь держави з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 25 грн. 50 коп. з кожного, що відповідає вимогам ст .88 ЦПК України.
Крім того, відповідно до ст .88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, до яких, згідно ст. 79 ЦПК України належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення . Оскільки позивачем при подачі позову відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України сплачено 30 грн. за інформаційне-технічне забезпечення справи за платіжним дорученням №178 від 25 травня 2010 р. через Жданівське відділення ПриватБанку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів по 15 грн. з кожного на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, ст. ст. 88,212-215 ЦПК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» заборгованість по сплаті за постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2005 р. до 01 жовтня 2009 р . в АДРЕСА_1 у сумі 6403 грн. 09 коп. (шість тисяч чотириста три грн. 09 коп.)
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 25 грн. 50 коп. (двадцять п’ять грн. 50 коп.) з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» понесені ним судові витрати за інформаційне-технічне забезпечення справи у сумі 15 грн. (п’ятнадцяти грн.) з кожного.
В позові про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у сумі 2672 грн. 13 коп., що утворилася за період з 01 жовтня 2009 р. до 01 травня 2010 р. , ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити за їх безпідставністю (через недоведеність фактичного надання послуг теплопостачання у вказаний час відповідачу, витрачання відповідної кількості гігакалорій на обігрів житла відповідача та фактичного користування послугами теплопостачання відповідачами)
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : підпис
З оригіналом згідно
Суддя : Н.Ю. Волкова
Секретар : Ю.П. Ґудзь