Кіровський  міський  суд  Донецької  області                   К О П І Я

           Справа № 2-  1024                                                                                        2010 р.

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                            ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

    25 серпня  2010 р.             Кіровський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді                                             Волкової Н.Ю.

при секретарі                                                      Ярусової О.В.

з участю   відповідача                                        ОСОБА_1

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі   Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» до ОСОБА_1  про стягнення  заборгованості   за спожиті послуги з теплопостачання, -

                                                      в с т а н о в и в :

       ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа»  29 червня 2010 р. направило поштою позов, який надійшов до  Кіровського міського суду 05 липня 2010 р. до ОСОБА_1, що є власником квартири, про стягнення з неї  заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання   у АДРЕСА_1  за період з 1 лютого 1997 р. до 01 червня 2010 р. у розмірі   12295 грн. 84  коп., яку вона, незважаючи на попередження, не сплатила та  не уклала договір  на реструктуризацію заборгованості  за послуги тепломережі.  Позивач вказав, що відповідач проживає  в АДРЕСА_1 та фактично користується тепловою енергією, а  виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» постачає теплову енергію в дану квартиру   з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа» на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» №124 від 18 квітня 2006 р., що є  правонаступником всіх прав та обов’язків ВО «Кіровськтепломережа».

     Представник позивача Буряк І.В.  направила в суд заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

   Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України особа, що приймає участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності, в звязку з чим суд  ухвалив розглянути справу у відсутності представника позивача Буряк І.В.

              Відповідач   ОСОБА_1  позов   визнала частково  на час відключення від централізованого опалення за період з 01 липня 2007 р. до 01 жовтня 2008 р. із загальної площі 62,3 кв.м без врахування площі ванни та туалету, просила застосувати  позовну давність  та відмовити у тій частині позову, строк позовної давності на яку сплив, визнавши при цьому, що дійсно сплачувала на користь тепломережі у вересні 2008 р. 100 грн. , вказавши у квитанції, що сплачує за серпень 2008 р., хоча ні в серпні, ні в вересні плата за постачання теплової енергії не нараховувалася. До 29 вересня 2008 р. теплова енергія фактично надходила в її квартиру та вона користувалася нею, а отже повинна сплачувати за фактичну отриману  теплову енергію. Відповідачка пояснила, що є власником вказаної квартири з 13 жовтня 2008 р. на підставі свідоцтва на право власності, до цього проживала в даній квартирі як наймач квартири, проте ніхто і ніколи (ні теплопостачальна організація, ні ОСББ, ні інші балансоутримувачи будинку) не укладали з ними ніяких договорів на постачання теплової енергії.  З 29 вересня 2008 р. вона  фактично не користується послугами позивача, оскільки вирішила відмовитися від отримання  послуг з центрального опалення через неякісність такого опалення, про що письмово повідомили в/о “Жданівкатепломережа”  листом , який був направлений в/о “Жданівкатепломережа” цінним листом 15 жовтня 2008 р., що підтверджено копією опису та поштовою квитанцією.

            З того часу, тобто з опалювального сезону 2008-2009 р. вона обігріває свою квартиру індивідуальним   опаленням.  

 Вислухавши відповідача, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що  позов підлягає частковому задоволенню.

          Згідно  із  ст. ст. 67,68 ЖК України  плата за комунальні послуги ( водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою теріторією, затверджених Постановою КМ України № 572  від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобов’язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не  встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України  саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обов’язків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обов’язкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.

          ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності , виданого 13 жовтня 2008 р., внаслідок приватизації даної квартири, наймачем якої була до цього; вона зареєстрована в  АДРЕСА_1    та фактично проживає за даною адресою з 02 вересня 1987 р. (що підтверджено штампом про реєстрацію в її паспорті), та, як наймач, а потім власник квартири, повинна нести  відповідальність по виконанню обов’язків по сплаті за спожиту теплову енергію .

         Будинок у якому знаходиться  квартира відповідача, обслуговується ОСББ, який і є виконавцем послуг теплопостачання, виробником яких є позивач.  

ОСОБА_1 фактично  послугами ВО “Жданівкатепломережа” в АДРЕСА_1 користувалася з 1997 р. до 29 вересня 2008 р., тобто   до часу від’єднання від системи централізованого опалення квартири, оскільки 29 вересня 2008 р. відокремилася від центрального опалення.

За станом на 01 жовтня 2008 р. заборгованість за спожиту теплову енергію, яка фактично надходила до АДРЕСА_1  складала (згідно виписки з особистого рахунку, наданого позивачем) 7753 грн. 08  коп.

Суд не може взяти до уваги вимоги відповідача щодо зменшення суми загальної площі  квартири без врахування ванної та туалету, оскільки все жиле приміщення опалюється шляхом обміну повітря.

     Проте, оскільки строк загальної позовної давності  у відповідності зі ст.257 ЦК України встановлено тривалістю у три роки, а у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі (а саме, відповідачем), є підставою для відмови у позові;

відповідачка заявила про застосування строку позовної давності письмово  та усно під час судового засідання,

 в зв’язку з чим суд вважає за необхідне в позові про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 2809 грн. 32  коп., що виникла за період з 01 лютого 1997 р. до 01 серпня 2002 р.  ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити  через сплив на момент подачі позову позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами, оскільки позов до Кіровського міського суду поданий 29 червня 2010 р. та

      при цьому суд взяв до уваги, що строк позовної давності з липня 2007 р. (про який заявила відповідач) був перерваний діями відповідача по сплаті у вересні 2008 р. заборгованості за спожиту енергію, як вказано у квитанції,  за серпень 2008 р., хоча  ні в серпні 2008 р., ні в вересні 2008 р. плата за спожиту теплову енергію не нараховувалася, а отже відповідачем був сплачений борг у сумі 100 грн., що свідчить про визнання відповідачем боргу , а отже у вересні 2008 р.   відповідач вчинила  дію, що свідчить про визнання нею свого боргу, що відповідно до ст. 264 ЦК України перервало перебіг строку позовної давності. Частково відповідач сплачувала заборгованість з вересня 2005 р. до червня 2007 р., а отож позовну давність можна застосовувати лише з серпня 2002 р., оскільки за період з серпня 2002 р. до вересня 2005 р. відповідач не вчиняла дій, які б свідчили про визнання нею боргу.

           Період виникнення заборгованості відповідачів підтверджено витягом з особистого  рахунку відповідачів, копія якого надана суду  позивачем та направлялася відповідачам рекомендованим листом, проте договору реструктуризації заборгованості до подачі позову до суду не уклали, вказані дані не спростовані в судовому засіданні іншими доказами.

Після 29 вересня 2008  р. теплова енергія до даної квартири фактично не надходила через демонтаж системи централізованого опалення .

Проте нарахування нібито за отримані послуги теплопостачання відповідачам продовжувалися безперервно з 01 листопада 2008 р.  до 01 червня 2010  р. і за цей період (опалювальні сезони 2008-2009, 2009-2010 р.) їй нарахована заборгованість по сплаті за нібито спожиту теплову енергію згідно їх особистого рахунку по АДРЕСА_1 у сумі 4542 грн. 76  коп., бо за цей час за споживання теплової енергії за вказану квартиру плата взагалі не вносилася.

              Судом встановлено, що 29 вересня 2008 р. відповідач самостійно демонтувала систему центрального опалення в АДРЕСА_1, демонтовано  радіатори через те, що вони стали непридатними, що підтверджено актом обстеження вказаної квартири представниками об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) “Гірник 2” від 29 вересня 2008 р.;

           постановою адміністративної комісії при виконкомі Кіровської міської ради № 147 від 10 жовтня 2008 р. ОСОБА_1 була притягнута  до адміністративної відповідальності за самовільне відключення від централізованої системи опалення та на неї накладено штраф у розмірі 85 грн., який вона згідно копії квитанції сплатила 10 жовтня 2008 р. до філії Ощадбанку №5373;

           відповідач письмово повідомила в/о “Жданівкатепломережа” про відключення своєї квартири від системи централізованого опалення листом , який був направлений в/о “Жданівкатепломережа” 15 жовтня 2008 р. , що підтверджено копією листа, опису до цінного листа та копією  поштової квитанції про відправлення.

            Таким чином в судовому засіданні встановлено, що про відключення відповідачем належної їм АДРЕСА_1  в м. Кіровське від централізованого опалення було відомо з вересня 2009 року   балансоутримувачу та виконавцю послуг – ОСББ “Гірник 2”, що склав відповідного акта, виконкому – 10 жовтня 2008 р.,   та виробнику послуг – в/о “Жданівкатепломережа” – з жовтня 2008 р..

            Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються:  ЦК України,  

  Законами України “Про житлово-комунальні послуги” №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

  “Про теплопостачання” №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

   Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

    Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.

             Ні  одній із вказаних норм закону не передбачена можливість стягнення сплати вартості опалення при його фактичному (навіть самовільному) відключенні у  квартирі власника .

             Відповідно до ст. 383 ч.2 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

               По даній справі позивачем не ставилося питання та не доказувалося факту того, що самовільне від’єднання від центральної системи опалення призвело до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та  порушені санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.

               Стаття 907 ЦК України передбачає, що договір про надання послуг може бути розірваний , у тому числі шляхом односторонньої  відмови від договору …

               Відповідно до п. 24 Правил надання послуг з центрального опалення…, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

               Згідно із п.39 Правил користування тепловою енергією споживач має право відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію.

                Це право споживача ніякими умовами не оговорюється.

                Відповідач повідомила теплопостачальну організацію про відмову від послуг, довівши до відома про відключення від системи централізованого опалення, що було відомо виконавцю послуг, балансоутримувачу будинку.

                Інша річ, що  технічна можливість відключення повинна бути передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання, за умови  забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм та правил з питань опалення, вентиляції та т.і., на що вказує    п.26 Правил надання послуг з центрального опалення…., тобто технічна можливість відключення повинна бути передбачена  органами місцевого самоврядування.

              Саме з цих причин , щоб не допустити відключення квартири від центрального опалення без додержання схеми теплопостачання будинку, самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється (п.25 Правил надання послуг з центрального опалення…)

              В даному випадку відключенням  відповідача від центрального опалення схеми теплопостачання будинку не порушувалися, позивачі навіть не намагалися доводити ті факти, що відключення проведено якимось таким засобом, що порушив схему теплопостачання будинку, або зашкодив опаленню інших квартир будинку, або примусив позивача нести якісь витрати.

              Більш того, за поясненням позивача, в багатьох квартирах, де вже знята площа  для нарахування на неї оплати центрального опалення (єдиною підставою для чого є дозвіл виконкому) не передбачає якісь інші змінені схеми теплопостачання будинку. Тобто мова навіть не йде про зміну схеми опалення, зміну його конструкцій, бо вона в таких багатоквартирних будинках в м. Кіровське не передбачена до зміни органами   місцевого самоврядування, а різниця між тими хто не користується центральним  опаленням  і не оплачує його зі згоди теплопостачальної організації та тими, хто так само не користується центральним опаленням та яким все ж теплопостачальною організацією нараховується плата за не спожиту ними теплову енергію є дозвіл виконкому, у одних який є, у інших нема , при наявності однакових технічних умов схеми теплопостачання після відключення, тобто по суті при дотриманні технічно однакового порядку відключення від теплопостачання з непошкодженою схемою опалення будинку.

              В даному випадку квартира опалювалася її власником індивідуально після її відключення від централізованого опалення, отже тепловий баланс будинку не порушувався.

              Закону України “Про житлово-комунальні послуги” в ч.1 вказує на те, що комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної  чи юридичної особи  у забезпеченні в тому числі і опаленням , а споживачем послуг є  фізична чи юридична особа , яка отримує , або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

           Обов’язковість договірних засад  на отримання житлово-комунальних послуг передбачена ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, договір, підготовлений виконавцем послуг на основі типового договору (відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 цього ж Закону) споживач зобов’язаний укласти. Про користування тепловою енергією лише на підставі договору вказує і п.4 Правил користування тепловою енергією. Виконавцем послуг (яким відповідно до ст.1 цього Закону) є суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу, в даному разі ОСББ. Відповідно до ст. 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири та балансоутримувачем.

             Відповідно до п. 2,3 ч.2 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, саме виконавець послуг (в даному разі ОСББ) зобов’язаний здійснювати контроль за технічним станом  інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором; а відповідно до п.4 ч.1 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та п.18 Типового договору з централізованого опалення, теж саме виконавець (тобто ОСББ) має право вимагати від споживача дотримання правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території.

             Отже функції контролю за станом інженерно-технічного обладнання, згідно із законом, притаманне зовсім не теплопостачаючій організації (тобто виробнику), а виконавцю послуг (тобто ОСББ). ОСББ зафіксував факт самовільного відключення, склав протокол про адміністративне правопорушення відповідачем та більше ніяких вимог до відповідача не пред’явив.

             Управитель (згідно ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” котрим є особа, яка зо договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком) згідно  п.4 ч.2 ст.25 цього ж Закону , зобов’язаний  вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів (тобто осіб, які отримують  послуги)

             Між тим, ні виробником послуг , ні виконавцем послуг договору зі споживачами послуг  - відповідачами по справі ніколи не укладалося , а оскільки проект  договору повинен бути підготовленим виконавцем - то це не є провиною споживачів.

Відповідно до п. 4.2 договору між виконавцем та виробником послуг, виробник самостійно веде облік сплати за поставлену  теплову енергію, самостійно виконує стягнення заборгованості (а.с.46-53) , споживач сплачує  в даному випадку не за договором, а за фактично спожиті послуги по постачанню теплової енергії.  

Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України “Про теплопостачання” споживач - фізична особа, що використовує  теплову енергію  на підставі договору, зобов’язаний щомісяця здійснювати оплату  теплопостачальній організації за фактично отриману  (спожиту ) теплову енергію .

              Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою  (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги , тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.

                П.6 ч.1 ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачає право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період їх відсутності.

                Ні одна із діючих норм не передбачає права  теплопостачальної організації (виробника) стягувати заборгованість за фактично не спожиту  власниками квартири теплову енергію  незалежно від причин, адже тільки надані  послуги  теплопостачання, як і будь-які інші послуги повинні бути оплаченими, якщо вони спожиті . Тим більше, що йдеться про фактичне споживання послуг, адже ніякого договору з власниками квартири ні виробником, ні виконавцем, ні балансоутримувачем, ні управителем, не укладалося, чим вже першими порушено всі перелічені норми про теплопостачання саме іншими сторонами, проте не власником, оскільки ініціатива укладання договору повинна виходити від виконавця, балансоутримувача будинку чи управителя.

              За самовільне відключення від системи теплопостачання діючими законодавчими актами, а саме Правилами користування тепловою енергією, передбачено, що споживач несе відповідальність (п.41),    передбачено в таких випадках припинення постачання теплової енергії споживачеві (п.30).

               П.34 Правил користування тепловою енергією передбачено, що якщо теплопостачання об’єкта було припинено з вини споживача, то теплопостачальна організація поновлює постачання теплової енергії лише після усунення причин, що викликали це припинення, та за умов відшкодування споживачем усіх спричинених теплопостачальній організації збитків.

               В даному випадку теплопостачальна організація зовсім не звернулася до суду з позовом про відшкодування збитків,  не навела ніяких доводів їх обрахування, причини їх виникнення, знаходження цих збитків у причинному зв’язку з діями відповідача по самовільному відключенню від централізованого опалення , не навела методику за яким обраховувала суму, що вимагає за час ненадходження послуг з теплопостачання до квартири власників,  в зв’язку з чим це питання судом і не розглядалося, оскільки суд розглядає справу у межах заявленого позову.

               Теплопостачальна організація, якій відповідач вчасно повідомила про відключення від централізованої системи опалення, не звернулася ні до виконавця послуг (з яким у неї укладено договір), ні до балансоутримувача, ні до управителя будинку з проханням  здійснити заходи щодо урегулювання питання про технічне обладнання цієї квартири, хоча знала, що теплова енергія в дану квартиру не надходить та могла доручити виконавцю послуг на договірних підставах скласти відповідного акту, перевірити вказаний факт, та т.і.

                Позов  же був заявлений  виключно про стягнення заборгованості за спожиті послуги  з теплопостачання.

               В процесі судового засідання представником позивача не змінювався ні предмет, ні підстави позову.

               Проте жодним законодавчим актом не передбачено стягнення саме оплати за спожиті послуги теплопостачання в тому разі, коли вони фактично не споживаються власниками квартири, оскільки тепловою енергією з централізованого опалення квартира не опалюється і , як наслідок, тарифи, що включають в себе витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, яка фактично не споживається власником квартири внаслідок відмови від послуг теплопостачальної організації, не можуть використовуватися в даному випадку, оскільки жодним законодавчим актом ці тарифи не прирівняні до штрафних санкцій, які можуть (якщо взагалі можуть) накладатися теплопостачальною організацією .

                Згідно з п. 4.1 договору між виконавцем та виробником послуг про умови надання послуги з централізованого опалення, споживач сплачує вартість отриманих  послуг з централізованого опалення.

                  Позивач не надав суду ніяких доказів споживання власниками  в період з жовтня 2008 р. до теперішнього часу теплової енергії, отже доводи відповідача, підкріплені   письмовими доказами, про те, що вона з жовтня 2008 р. не споживає теплову енергію в даній квартирі залишилися не спростованими матеріалами справи  та іншими доказами в судовому засіданні.

                     В зв’язку з наведеним, суд вважає за необхідне в  позові про стягнення з ОСОБА_1  заборгованості у сумі   4542 грн. 76 коп., що утворилася за період з 01 жовтня 2008 р. до  01 червня 2010 р. по АДРЕСА_1 м. Кіровське Донецької області,   ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити   за його безпідставністю (через недоведеність фактичного надання послуг теплопостачання у вказаний час відповідачам, витрачання відповідної кількості гігакалорій на обігрів житла відповідачів та фактичного користування послугами теплопостачання відповідачами).

            Рішенням Кіровської міської Ради № 5/53-1 від 24 грудня 2009 р. ОКП “Донецьктеплокомуненерго”  в особі виробничої одиниці “Жданівкатепломережа” на підставі ст.  5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” ,   звільнено у 2010 році від сплати державного мита при поданні позовних заяв  до Кіровського міського суду про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

        Згідно ст. 88 ЦПК України  якщо сторона, на користь якої постановлене рішення, звільнена від сплати судового збору, то судовій збір  стягується з іншої сторони на користь держави.

           Таким чином, судовий збір у сумі 51 грн. (що є мінімальним розміром судового збору у позовах, що мають ціну) підлягає  стягненню на користь держави з ОСОБА_1    51 грн. , що відповідає вимогам  ст .88 ЦПК України.

        Крім того, відповідно до  ст .88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, до яких, згідно ст. 79 ЦПК України належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення . Оскільки позивачем при подачі позову відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України  сплачено 30 грн. за інформаційне-технічне забезпечення справи за платіжним дорученням №232 від 28 травня 2010 р. через Жданівське відділення ПриватБанку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача   30 грн.  на користь позивача.

                Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, ст. ст. 88,212-215 ЦПК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. суд, -

                                                                 в и р і ш и в :

             Позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» до ОСОБА_1   про стягнення  заборгованості   за спожиті послуги з теплопостачання, -   задовольнити частково.

            Стягнути  з ОСОБА_1 на  користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» заборгованість  по сплаті за постачання теплової енергії  за період з 01 серпня 2002 р. до 01 жовтня 2008 р . в АДРЕСА_1 у сумі 4943   грн. 76 коп.  (чотири тисячі дев’ятсот сорок три грн. 76 коп.)

     Стягнути  з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. (п’ятдесят одна грн.).

        Стягнути  з ОСОБА_1 на  користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» понесені ним судові витрати за інформаційне-технічне забезпечення справи у сумі 30 грн. (тридцяти грн.).  

             В позові про стягнення з   ОСОБА_1   заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у сумі   2809 грн. 32  коп., що виникла за період з 01 лютого 1997 р. до 01 серпня 2002 р. ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити   через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

              В позові про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у сумі   4542 грн. 76  коп., що нарахована за період з 01 жовтня 2008 р. до  01 червня 2010  р. ,   ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити  за їх безпідставністю (через недоведеність фактичного надання послуг теплопостачання у вказаний час відповідачу, витрачання відповідної кількості гігакалорій на обігрів житла відповідача та фактичного користування послугами теплопостачання відповідачами)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                             Суддя :   підпис

             З оригіналом згідно

                             Суддя :                                                   Н.Ю. Волкова

                            Секретар :                                              Ю.П. Ґудзь