Справа № 22-6376/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Діденко С.О.

Категорія    21                                                    Доповідач Маширо О.П.

РІШЕННЯ

іменем України

5 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Червінської М. Є. суддів Маширо О.П., Алексєева А.В. при секретарі Мартіросовій А. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дрбропілля на рішення Добропільського міськрайонного суду від 4 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Добропілля про відшкодування моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду з апеляційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та з відділення Фонду на його користь стягнуто 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

При цьому суд виходив з того, що позивач довгий час працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості.

1 вересня 2005 року на робочому місці з ним стався нещасний випадок. Внаслідок трудового каліцтва він отримав тілесні ушкодження, довгий час лікувався.

Висновком МСЕК від 26 листопада 2005 року йому уперше було встановлено третю групу інвалідності безстроково та 45% втрати професійної працездатності у зв"язку з вказаним трудовим каліцтвом та 5% - у зв"язку з трудовим каліцтвом, яке мало місце у 1983 році, а усього: 50%.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та відмовити позивачеві у позові, оскільки суд, ухвалюючи рішення, не врахував, що позивач не надав до суду належних доказів щодо наявності факту спричинення йому моральної шкоди. Крім того, Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік" зупинено дію тих положень Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності", якими передбачене право потерпілих на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, встановлюючи розмір морального відшкодування, суд невірно виходив з того, що позивачеві 26 листопада 2005 року уперше було встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності через травму, яка мала місце 1 вересня 2005 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення в частині відшкодованої суми змінити та зменшити суму морального відшкодування, з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача щодо його права на моральне відшкодування ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви в частині права позивача на моральне відшкодування не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Як було встановлено судом першої інстанції, внаслідок трудового каліцтва позивач став інвалідом, втратив професійну працездатність, тому у відповідності до вимог закону має право на моральне відшкодування.

Однак при визначенні суми морального відшкодування суд виходив з того, що позивачеві 50% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності було встановлено через той страховий випадок, який мав місце 1 вересня 2005 року. Проте такий висновок суду не відповідає дійсності.

Як вбачається з висновку МСЕК (а.с. 21, 22), ОСОБА_1 50% втрати професійної працездатності було встановлено за сукупністю, при цьому: 45% - за трудовим каліцтвом від 1 вересня 2005 року, а 5% - за трудовим каліцтвом, яке мало місце у 1983 році. Ця обставина не була прийнята до уваги судом.

Таким чином, враховуючи надані сторонами докази у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що розмір морального відшкодування, встановлений судом, є завеликим, не відповідає ступіню моральних страждань позивача, фактичним обставинам справи, а також принципам розумності та справедливості.

На думку апеляційного суду найбільш оптимальною грошовою компенсацією моральних страждань позивача буде сума у 15000грн., тому стягнуту судом першої інстанції суму морального відшкодування слід зменшити до вказаного розміру.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення змінити та зменшити суму морального відшкодування, стягнутого на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Добропілля Донецької області задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 4 травня 2006 року змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Добропілля на користь ОСОБА_1 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.