Справа № 22-6345/2006 рік Головуючий у 1 інстанції Добінчак О.П.
Категорія 21 Доповідач Маширо О.П.
УХВАЛА
іменем України
5 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Червінської М. Є. суддів Маширо О.П., Алексєева А.В. при секретарі Мартіросовій А.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м.Горлівки на рішення Микитівського районного суду м.Горлівки від 5 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди,
установив:
До апеляційного суду звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду з апеляційною скаргою на рішення Микитівського районного суду м.Горлівки, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та з відділення Фонду на його користь стягнуто 13000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
При цьому суд виходив з того, що позивач довгий час працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості. Через важкі та шкідливі умови праці він набув професійних захворювань.
Висновком МСЕК від 31 березня 2004 року йому було встановлено третю групу інвалідності та 35% втрати професійної працездатності за сукупністю: 25% - уперше у зв"язку з набутими професійними захворюваннями та 10% - у зв"язку з трудовим каліцтвом, яке мало місце у 1995 році.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та відмовити позивачеві у позові, оскільки суд, ухвалюючи рішення, не врахував, що позивач не надав до суду належних доказів щодо наявності факту спричинення йому моральної шкоди. Крім того, Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік" зупинено дію тих положень Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності", якими передбачене право потерпілих на відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача щодо його права на моральне відшкодування ґрунтуються на законі.
У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.
Як було встановлено судом першої інстанції, внаслідок професійного захворювання позивач став інвалідом, втратив професійну-працездатність, тому у відповідності до вимог закону має право на моральне відшкодування.
Враховуючи надані сторонами докази у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що розмір морального відшкодування, встановлений судом, відповідає ступіню моральних страждань позивача, фактичним обставинам справи, а також принципам розумності та справедливості, тому апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м.Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки від 5 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.