ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2010 р. м.Вінниця Справа № 2-а-2810/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю:
позивача : ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача : Комісарчук Майї Іллівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі її структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
про: скасування постанови про застосування фінансових санкцій
Обставини справи:
Заявлено позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі структурного підрозділу-територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про визнання протиправною постанови про застосування фінансових санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в акті перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт інспектори вказали про відсутність документів на перевезення пасажирів. Проте, на думку позивача, ним не здійснювалось перевезення пасажирів, що і не потребує оформлення документації передбаченої Законом. В день перевірки автомобіль використовувався для власних цілей, а саме, закупівля товару для дружини, яка є суб’єктом підприємницької діяльності та займається торгівельно - посередницькою діяльністю. Крім позивача та його дружини в автомобілі їхали також реалізатори, продавці, водій, а також члени сім’ї, які їздили у власних потребах. Оскільки позивачем не здійснювалось перевезення пасажирів, а тому підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, вказавши, що позивач надавав послуги з перевезень 8 пасажирів без оформлення документів, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт", що зафіксовано в акті, внаслідок чого до нього застосовано фінансову санкцію передбачену абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону. Поряд з цим, вважає, що постанова про застосування фінансових санкцій винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши наявні докази, всебічно, повно з'ясувавши всі обставини, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно завдання на перевірку № 32/1 від 20.11.09 р., 25 листопада 2009 року державними інспекторами відділу державного контролю було проведено перевірку транспортного засобу марки Івеко 35911, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 та за кермом якого знаходився останній.
За результатами проведеної перевірки складено Акт “проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом” №159818 від 25.11.2009 року (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано виявлене порушення, а саме: «в салоні автомобіля знаходилось 8 пасажирів. Надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме, відсутні: ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату тр. послуг, інші документи передбачені законодавством України».
В своїх письмових поясненнях до акту перевірки ОСОБА_1 зазначив: «Я з дружиною їхав із 7-го кілометру з ринку, де ми закупали товар. Ми являємося платниками податку. З нами ще їхали мої рідні і знайомі 8 чоловік. Ліцензійної картки у мене не має, списку пасажирів у мене немає. Так як я не займаюсь пасажирськими перевезеннями. Ми займаємося торгово-посередницькою діяльністю».
25.01.2010 року на підставі складного акта начальником ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області винесено постанову № 088423 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Не погоджуючись з зазначеною постановою позивач звернувся з позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»(далі - Закон) урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.
Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція), що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень врегульована Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (п. 4 Порядку).
Так, відповідно до пункту 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки, зокрема, перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»дає визначення автомобільного перевізника яким є - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, при цьому, згідно цієї ж статті, замовником транспортних послуг є - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем, він та його дружина є суб’єктами господарювання (суб’єкти підприємницької діяльності). Останню, з метою здійснення нею господарської діяльності (закупівля товару для торгово - посередницької діяльності) позивач разом з найманими працівниками віз на ринок (7-ий км м. Одеса) ) та з ринку.
А тому, фактично таке перевезення інспектори визначили як нерегулярне перевезення пасажирів на замовлення, в якому замовником є СПД ОСОБА_4.
Так, згідно положень статті 1 Закону нерегулярні пасажирські перевезення - це перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Одночасно, пунктами 51, 52 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 передбачено, що нерегулярні перевезення здійснюються на замовлення юридичної або фізичної особи як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом.
До нерегулярних перевезень належать: туристично-екскурсійні; весільні та святкові; ритуальні; одноразові перевезення до місць відпочинку; інші перевезення, що не заборонені пунктом 55 цих Правил.
Стаття 48 Закону регламентує, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документами для автомобільного перевізника, що здійснює нерегулярні пасажирські перевезення є - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.:
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача встановлено обставини, які б свідчили про здійснення позивачем перевезень пасажирів без додержання вимог спеціального законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, як наслідок, відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій.
Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволеню не підлягають.
Згідно положень статті 94 КАС України, у цьому випаду, витрати пов'язані з розглядом справи, позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені позову відмовити
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 07.09.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
02.09.2010