Справа № 22ц-21343/2010                                                             Головуючий в суді першої

Категорія № 57 (1)                                                                           інстанції –  Пустовіт О.Г.

            Доповідач – Савіна Г.О.

                                                               У Х В А Л А

                                                        ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18 серпня   2010 року                                       м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді  Савіної Г.О.,

суддів –  Турік В.П., Братіщевої Л.А.,

при секретарі –  Євтодій К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відповідно до  ст. 304-1 ЦПК України  розгляд справи здійснюється без виклику осіб, які беруть участь у справі.

    У січні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду  з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога йому не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась не в повному обсязі, тому просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу неправомірними та стягнути з відповідача на його користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по червень 2008 року в сумі 3302,6 грн., а також зобов’язати відповідача надалі нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 жовтня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу щодо нездійснення перерахунку  та виплати ОСОБА_3 за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року пенсії із підвищенням у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язано відповідача  здійснити цей перерахунок та виплатити ОСОБА_3 недоплачені суми. В іншій частині позовних вимог відмовити.

    В апеляційній скарзі відповідач Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення, посилаючись на  неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, а також на правомірність його дій відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону «Про соціальний захист дітей війни»  у відповідності до п. 8  Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530.

    Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду за наявними у справі матеріалами, в межах заявлених позовних вимог та  доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено  статус дитини війни.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на його користь.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову  діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії  ОСОБА_3, а за 2008 рік  здійснював підвищення до його пенсії у розмірах: з 01.01.2008 р. – 47,00 грн.; з 01.04.2008 р. – 48,10 грн.; з 01.07.2008 р. – 48,20 грн.; з 01.10.2008 р. – 49,80 грн., тобто у розмірі 10 %  від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано  визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.

Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Безпідставними вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

 За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст. 303, 304-1, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України,  колегія   суддів, -

         У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу  відхилити.

Постанову  Жовтневого районного суду  м. Кривого Рогу  від 16 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

 Головуючий :                                                                Г.О.Савіна

Судді:                                                                              В.П.Турік

                                                                                        Л.А.Братіщева