Справа № 22ц-5301/10 Головуючий у суді 1 інстанції: Ходасевич О.В.
Категорія 57 Доповідач: Перцова В.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 вересня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Глущенко Н.Г.
Суддів: Перцової В.А., Куценко Т.Р.
При секретарі : Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 8 квітня 2010 року поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду; частково задоволено її позов до Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська; визнано неправомірними дії відповідача в частині виплати позивачці пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 30 квітня 2009 року без урахування підвищення, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена позивачці в зазначений період з урахуванням права на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вказаної норми, та виплатити позивачці різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що суд не врахував вимоги норм матеріального права щодо визначення розміру надбавки до пенсії дітям війни, і те, що відповідач діє в межах наданих йому повноважень та виділених коштів.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивачка знаходиться на обліку УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська, і має статус "дитини війни", що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.
Згідно ст.6 Закону № "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-1У – дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01.01.2006 року.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивачці за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону № 489-У.
Але, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення цього пункту визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було змінено зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і передбачено, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення зазначеного пункту визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і з 01.01.2009 року по день ухвалення рішення по справі судом першої інстанції, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Апеляційний суд вважає, що, враховуючи вказані обставини і норми матеріального права, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 в частині необхідності перерахування та виплати позивачці недоплаченої суми пенсії в період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 30 квітня 2009 року, поновивши їй строк на звернення до суду.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права є необґрунтованими. Посилання в скарзі на неправильне визначення судом розміру надбавки до пенсії дітям війни, зокрема, розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, є особистим тлумаченням ним норм права. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визнав, що розрахунок необхідно проводити виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки, іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Не може бути прийнято до уваги і посилання на те, що відповідач проводить виплати у межах виділених коштів, так як недостатність грошових коштів не є підставою для невиконання закону щодо виплати соціальної допомоги.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити, а постанову суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 304-1, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська відхилити.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська області від 8 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: