ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2010 р. Справа № 2-а-2345/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Подолян Наталії Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача : Волощука В.О.
відповідача : Гонтара В.А., Гудінової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек" ЛТД
про: стягнення заборгованості по сплаті податкових зобов'язань у сумі 72 658 грн., нарахованих рішенням ДПІ у м. Вінниці № 2688 від 19.04.2010р
ВСТАНОВИВ :
В червні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у м. Вінниці з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек" ЛТД" про стягнення заборгованості по сплаті податкових зобов'язань у сумі 72 658 грн., нарахованих рішенням ДПІ у м. Вінниці № 2688 від 19.04.2010р..
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у м. Вінниці проведено позапланову перевірку ТОВ "Скайтек" ЛТД з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.08.2009р. по 01.01.2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2009р. по 01.12.2009р., за результатами якої складено акт № 745/2330/20094747 від 19.04.2010р..
19.04.2010р. в.о. начальника ДПІ у м. Вінниці було прийнято рішення № 2688 , відповідно до якого загальна сума податкового зобов'язання, визначена із застосуванням звичайних цін становить 72 658 грн., з них 48 439 грн. - за основним платежем, 24 219 грн. - за штрафними санкціями.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представники відповідача заявлені позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини викладені в наданих суду письмових запереченнях (а.с.105-107) та додаткових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
На підставі направлень № 736/23 від 23.03.2010р., № 835/23 від 07.04.2010р., виданих ДПІ у м. Вінниці, державним податковим інспектором, інспектором податкової служби ІІІ рангу відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Гоцою А.О., на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", п.п 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та відповідно до наказів ДПІ у м. Вінниці від 23.03.2010р. № 314, від 07.04.2010р. № 375/23, проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек" ЛТД з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.08.2009р. по 01.01.2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2009р. по 01.12.2009р., за результатами якої складено акт № 745/2330/20094747 від 19.04.2010р..
Позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Скайтек" ЛТД встановлені наступні порушення:
- п. 4.1 ст. 4, п.п 7.7.1 п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 5.12, п.п. 5.12.2 п. 5.12 розділу 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 166 в редакції Наказу ДПА України від 17.03.2008р. № 159, ТОВ "Скайтек"ЛТД завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (на рахунок платника) на суму 324 665 грн., в т.ч.:
за серпень 2009 року - 90 271 грн.
за вересень 2009 року - 88 817 грн.
за жовтень 2009 року - 68 263 грн.
за листопад 2009 року - 44 267 грн.
за грудень 2009 року - 33 047 грн.;
- п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Скайтек"ЛТД занижено значення ряд. 20 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" в декларації з ПДВ, в т.р.:
за серпень 2009 року на 48 439 грн.
за листопад 2009 року на 27 545 грн.
та завищено значення ряд. 21 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" в декларації з ПДВ, в т.р.:
за серпень 2009 року на 88 817 грн.
за вересень 2009 року на 68 263 грн.
за жовтень 2009 року на 16 722 грн.
за листопад 2009 року на 33 047 грн.
за грудень 2009 року на 265201 грн..
На підставі вказаного акту перевірки, в.о. начальника ДПІ у м. Вінниці прийнято рішення № 2688 від 19.04.2010р. в якому сума податкового зобов'язання, визначена із застосуванням звичайних цін в загальній сумі 72 658 грн., з них 48 439 грн. - за основним платежем, 24 219 грн. - за штрафними санкціями.
Вирішуючи спір по суті суд визнає заявлені вимоги позивача щодо прийняття рішення про сплату податкових зобов'язань ТОВ "Скайтек" ЛТД, нарахованого рішенням ДПІ у м. Вінниці від 19.04.2010 року №2688 необґрунтованими виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви та Акту перевірки, позивачем встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи з наступного.
ТОВ "Скайтек" ЛТД при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість з поставки вживаних автотранспортних засобів використано вартість автотранспортних засобів, визначену на основі усної домовленості з покупцем, без врахування при цьому зміни до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.2006р. №398-V, а саме п.4.1 ст.4 доповнено абзацом наступного змісту:
" У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами."
Згідно із статтею 259 Митного Кодексу України від 11.07.2002 р. № 92- IV «митною вартістю товарів, що переміщаються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (роботи, послуги), обчислена відповідно до положень даного Кодексу».
Стаття 261 Митного Кодексу України передбачає, що відомості про митну вартість товарів, що переміщаються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відповідно до п.п. 1.20.5. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) «у разі, коли ціни на товари (послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання». Принцип такого регулювання у випадку імпорту товарів міститься в п.4.3. ст.4 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р.( із змінами та доповненнями), а саме: «для товарів, що імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації.
Поставка автотранспортних засобів фізичним особам відбувається згідно усної домовленості.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до наказу в.о. начальника ДШ у м. Вінниці № 379/23 від 09.04.2010 p., перевіркою з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій за товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосовано звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях.
Суд не може погодитись з вищенаведеним виходячи з наступного.
Відповідно до преамбули Митного кодексу України Митний кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. А згідно ч. 1 ст. 3 цього Кодексу порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний кодекс України не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Таким чином митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
В свою чергу, всі вживані автомобілі, в зв’язку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу вживаних автомобілів, що підтверджується актом перевірки і поясненнями представників сторін в судовому засіданні. А тому митну вартість до них не можна застосовувати.
Згідно п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями, виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.
Посилання відповідача на п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання є безпідставним, оскільки у відповідності до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Статтею 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення.
Постановами Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2008 р. N 36" Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання на 2008/09 маркетинговий рік" та від 21 січня 2009 р. N 33 "Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2009-2010 роках" встановлено перелік об’єктів державного цінового регулювання на 2008/09 та 2009/10 маркетингові роки, до якого вживані автомобілі не входять. Крім того, жодним іншим законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін на вживані автомобілі.
Крім того, у відповідності до п. 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Дана вимога позивачем виконана не була.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачем в судовому засіданні не доведено обґрунтованість його припущень про те, що договірна ціна на реалізовані позивачем транспортні засоби більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на них, відповідно, що базу оподаткування операцій з поставки транспортних засобів необхідно визначати звичайними цінами. В акті перевірки відсутні розрахунки визначення звичайних цін на вживані транспортні засоби, будь-які відомості щодо них, обґрунтованість визначення такої ціни.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В судовому засіданні позивач не довів правомірність своїх позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 06.09.10
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна
01.09.2010