ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

  вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.07.10 Справа №2а-5594/10/15/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим         

до   Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя"             

про стягнення

 Суть спору: Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Джанкоя" про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 61641,00 грн.

Позивні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем склалася заборгованість з податку на додану вартість, підставою виникнення якої є декларація з ПДВ за лютий 2010 року. Відповідач частково сплатив задекларовану та узгоджену суму ПДВ – 12000 грн. Сума заборгованості складає 61641,00 гривень. Передбачені Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000 року заходи стягнення позитивних результатів не дали.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.04.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до сдового розгляду

02.06.2010 на адресу суду надійшла заява позивача від 02.06.2010 року про уточнення підстав позову у зв’язку з наданням відповідачем нової звітної декларації за лютий 2010 року 22.03.2010 року без змін суми зобов’язань з податку на додану вартість. Згідно з заявою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 61641,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання 08.07.2010 року не з’явився, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання позову у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 08.07.2010 року не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. 31.05.09р. до суду надійшли заперечення на позов, у яких відповідач просить суд залишити позов без задоволення тому, що Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Джанкоя" є державним підприємством та усе майно підприємства є цілісним майновим комплексом, що не підлягає приватизації і знаходиться у власності АРК, тому процедура примусового стягнення на активи цього підприємства не поширюється.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу у відсутності представника позивача, представника відповідача, повідомлених належним чином  на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доказів в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках —коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Судом встановлено, що Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Джанкойської міської ради АРК від 07.09.2004р. як юридичну особу, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.6) та взято на облік як платник податків у Джанкойській об'єднаній державній податковій інспекції в АР Крим, що підтверджується довідкою (а.с.19).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників встановлені Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками  податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов’язок сплачувати податки і збори.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»  від  25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181 –ІІІ (надалі - Закон №2181).

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів  відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.1.3. ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Судом з’ясовано, що відповідач самостійно задекларував податкові зобов’язання з ПДВ у податковій декларацій за лютий 2010 року 73641,00 гривень (а.с.22).

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пункт 5.4.1. статті 5 Закону №2181 встановлює, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Судом встановлено, що відповідач частково сплатив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за звітний період лютого 2010 року у сумі 12000,00 гривень (а.с.24,29-31). Заборгованість згідно поданої податкової декларації за лютий 2010 року з урахуванням часткової сплати складає 61641,00 грн.

Згідно з пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону №2181).

На адресу відповідача позивачем були направлені перша податкова вимога №1/38 від 26.10.2001 р., що вручена 06.11.2001 року (згідно з відміткою на корінці вимоги), та друга податкова вимога №2/213 від 12.12.2001 р., що згідно з відміткою на корінці вимоги вручена 17.12.2001 року (а.с.26-27). Суд також зазначає, що діючим законодавством не передбачено направлення платнику податків нових податкових вимог у випадку збільшення (зменшення) суми податкового боргу у наступних податкових (звітних) періодах до повного його погашення. Так, згідно з п.6.6 ст.6 Закону №21841 у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.

У зв’язку з викладеним суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено застосування позивачем заходів досудового стягнення сум податкового боргу, передбачених статтею 6 Закону №2181.

Суд вважає неспроможними заперечення відповідача проти позову з цих підстав, що підприємство відповідача є державним підприємством та усе майно підприємства є цілісним майновим комплексом, що не підлягає приватизації і знаходиться у власності АРК, тому, оскільки чинним законодавством не встановлено пільги чи особливого порядку щодо стягнення податкової заборгованості підприємств, які відносяться чи мають частку державної власності.

Суд зазначає, що сплата податків та зборів це обов’язок кожного платника податку, встановленій Конституцією та законами України.

Суд вважає, що включення відповідача до Переліку майнових комплексів, підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що належать Автономній Республіці Крим, які не підлягають приватизації і знаходяться у сфері управління міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, затверджений Постановою Верховної Ради АР Крим від 15.03.2000 року №984-2/2000, не звільняє його від обов’язку щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) та не позбавляє органи державної податкової служби (зокрема, Джанкойську ОДПІ АР Крим) на подання до суду позовів про стягнення податкової заборгованості з відповідача.

Згідно з п.11.1 ст.11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

Суд зазначає, що позивачем не заявлена вимога про звернення стягнення на активи відповідача, зокрема, на цілісний майновий комплекс.

Суд звертає увагу представника відповідача, що діючим законодавством не встановлено заборони стягнення податкової заборгованості на підставі рішень (постанов) судів з підприємств, що не підлягають приватизації, та представник відповідача під час розгляду справи в суді не послався на будь-який закон або інший нормативно-правовий акт, що встановлює таку заборону.

Суд зазначає, що ні суд, ні податковий орган не встановлює порядок примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості за рахунок цілісного майнового комплексу, яке знаходиться на балансі відповідача, оскільки визначення порядку та способу виконання рішення суду відноситься до компетенції органів державної виконавчої служби, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Суд зазначає, що відсутність коштів, майна, на яке може бути накладень арешт, та яке може бути реалізоване для задоволення вимог кредитору, а також іншого майна у боржника є підставою для закриття виконавчого провадження,  а не для відмови у задоволенні позову.  

Таким чином, посилання відповідача на неможливість приватизації майна суд не приймає до уваги, оскільки ця обставина не звільняє від сплати податків, а також не позбавляє податковий орган права на судовий захист – звернення до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості з податку на додану вартість.

Приймаючи до уваги те, що відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав доказів сплати заборгованості з ПДВ в сумі 61641,00 гривень суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Джанкоя" до Державного бюджету України  заборгованість з податку на додану вартість у сумі 61641,00  гривень.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Суддя                                          Тоскіна Г.Л.