ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 серпня 2010 р. 13:00 Справа №2а-10255/10/17/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Папуші О.В. , при секретарі Сподарик Т.М., за участю,
представників позивача - Касьянової В.В. доручення від 10.08.07 № 24/01/55/1663 та Корнєєвої В.С. доручення від 04.02.10 № 24/01-55/213,
відповідача у справі - ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Виконкому Сімферопольської міської ради
до ОСОБА_3
третя особа Сімферопольське міське управління ГУ МВС України в АР Крим
про обмеження права на мирні зібрання
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 05.08.2010р. надійшов адміністративний позов Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради до ОСОБА_3 про обмеження права на мирні зібрання.
Ухвалою суду від 05.10.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі та розгляд справи у судовому засіданні призначено на 06.08.2010р. об 11:00 год.
Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується розписками про вручення копій процесуальних документів суду та повісток про виклик сторін та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив обмежити право відповідача на мирні зібрання, заборонивши організацію та проведення 08.08.2010р. зібрання згідно його повідомлення біля будівлі Генерального консульства Російської Федерації в м. Сімферополі, що на вул. Одеській, 3а в м. Сімферополі, яке розташовано біля жилих будинків, у зв’язку з наявними ознаками загрози громадському порядку під час акції та порушення спокою осіб, мешканці прилеглих до консульства житлових будинків.
Відповідач проти позову заперечив на забезпечення свого права збиратись мирно суду пояснив, що акція запланована та проводиться ним як активістом молодіжного руху «Україна молода" з метою віддання пам’яті загиблим під час військового конфлікту у Південній Осетії як "День пам’яті жертв в Південної Осетії". Аналогічна акція проводилась їх організацією у минулому році біля будівлі Генерального консульства Російської Федерації в м. Сімферополі на згадку про "чорний день" 08.08.2008р. у Південної Осетії, коли внаслідок військового конфлікту загинула значна кількість мирного населення. Під час тогорічної акції активістами молодіжного руху встановлювався плакат з документальними фотознімками Південної Осетії події та покладались квіти загиблим на білий ватман.
Цього року день пам’яті мирного населення постраждалого внаслідок військового конфлікту у Південній Осетії відповідач планує проводити з дотриманням траурної урочистості; день пам’яті має початись 08.08.2010р. біля будівлі Генерального консульства Російської Федерації в м. Сімферополі близько 21:00 год та триватиме біля 20 хв. Протягом цього часу відповідачем заплановано двохвилинна імітація загибелі осетинської родини 08.08.2008р. у декораціях їх помешкання від рук військових. Далі йтиме хвилина мовчання, а згодом – короткий виступ оратора щодо обставин трагічної події та висновків громадськості.
Присутні на акції матимуть запалені свічки та квіти. Під час заходу не планується використання гучномовців та звукопідсилювальної техніки. Акцію супроводжуватиме виступ скрипаля, виступи оратора та учасників імітації проходитимуть без звукопідсилювання у тиші оточуючих їх учасників акції. На при кінці акції її учасники покладатимуть квіти загиблому мирному населенню Південної Осетії на ватман.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору явку уповноваженого представника не забезпечила, заявила клопотання розглядати справу без участі їх представника.
Відповідач 04.08.2010 р. звернувся до позивача у справі з повідомленням щодо свого наміру провести масовий захід (акцію, пікет, мітинг) з нагоди дня пам’яті жертв серед мирного населення Південної Осетії 08.08.2008р. у формі інсценування подій, покладення квітів, хвилини мовчання біля будівлі Генерального консульства в м. Сімферополі з 20:00 до 22:00 год. 08.08.2010р. з приблизною чисельністю 150-200 учасників. Громадський порядок під час масового заходу відповідачем гарантується.
Позивач листом від 05.08.2010р. № 3577/К-50 відмовив у погодженні запланованої акції з підстав того, що погодження проведення масових заходів на території, закріпленій у встановленому порядку за установами, організаціями та підприємствами всіх форм власності, які не перебувають в його управлінні, не відноситься до компетенції виконкому. Проведення заходу біля будівлі Генерального консульства Російської Федерації в м. Сімферополі може бути сприйнято як спроба втручання у внутрішні питання суверенної держави та цим буде нанесено загрозу національній безпеці України. На думку позивача, відповідачем не дотримано строки сповіщення, встановлені Указом Президії Верховної ради СРСР від 28.07.1988 р. №9306-ХІ «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР». Позивач також прийшов до висновку про неправомірність вибору організатором акції часу її проведення з 20:00 до 22:00 год., після закінчення робочого часу. Рішенням виконавчого комітету від 08.01.2008 р. № 2 «Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі» визначено перелік місць, рекомендованих для проведення зборів, мітингів, вуличних походів, демонстрацій та інших масових заходів, у тому числі пікетів в м. Сімферополі. Викладене стало підставою пропонувати відповідачу провести заплановане зібрання біля «Будинку кіно», попередньо погодивши його проведення з адміністрацією цього закладу, а також завчасно погодивши питання забезпечення громадського порядку з Сімферопольським міським управлінням ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим та забезпечивши дотримання санітарного порядку та прибирання території – з Управлінням міського господарства міськради.
Заслухавши представників сторін та дослідивши зібрані по справі докази, суд, вирішуючи питання по суті заявлених позовних вимог, виходить з того, що положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої в Римі 04.11.1950р. та ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997р., встановлюють мінімальні стандарти захисту прав людини. Відповідно до статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і є обов’язковою для застосування судами та вона має вищу силу по відношенню до законів.
Статтею 11 Конвенції закріплено право кожного на свободу мирних зібрань. Право збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації визначено статтею 39 Конституції України.
Мирна акція або зібрання – це масові заходи громадян, відкриті й доступні для участі кожному бажаючому, на захист інтересів яких вона проводиться, або осіб, небайдужих до вирішення проблемних питань її учасників, основною умовою таких заходів є їх мирний характер. Вони можуть проводитись з метою: прилюдного обговорення та вираження свого ставлення до дій чи бездіяльності органів державної влади і місцевого самоврядування; подій у соціально-політичному, економічному житті держави, суспільстві місцевої територіальної громади; прилюдного протесту проти рішень, заходів, здійснюваних державою, місцевими органами самоврядування, проти окремих подій життя держави чи світу в цілому або навпаки – їх підтримки.
Згідно частини другої статті 11 Конвенції здійснення цього права не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Про намір реалізувати це право відповідно до частини першої статті 39 Конституції України завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
За висновком Конституційного Суду України, рішення від 19.04.2001р. у справі № 4-рп/2001 щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання, положення частини першої статті 39 Конституції щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безпечного проведення громадянами зборів, мітингів, походів, демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Згідно положень статті 182 КАС України органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернути до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходження із позовною заявою, яка має бути подана до дня проведення згаданих заходів.
Виправданою підставою звернення з позовом про обмеження конституційного права людини збиратися мирно, без зброї з розуміння судом статті 39 Конституції України є наявність ознак створення загрози інтересам національної безпеки та громадському порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Національна безпека – за визначенням, розкритим у статті 1 Закону України від 19.07.2003р. № 964-ІV “Про основи національної безпеки України”, – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави.
Загроза національній безпеці – наявні та потенційні можливі явища і чинники, що створюють загрозу життєво важливим матеріальним, інтелектуальним і духовним цінностям Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальним потребам суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Громадський порядок, з положень КпАП України, – це суспільні відносини, що забезпечують належні умови для суспільно корисної діяльності, відпочинку й побуту людей, включаючи зовнішні умови для нормального функціонування різних громадських установ.
Статтею 8 КАС України забороняється відмова суду в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Суд при вирішенні справи, відповідно до положень статті 9 КАС України, керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з положень пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються права і свободи людини і громадянина та гарантії цих прав, та згідно частини другої статті 39 Конституції, судом відповідно до закону може встановлюватись обмеження щодо реалізації права громадянина на проведення масових зібрань в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушення чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Враховуючи наведене та дослідивши зібранні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано строки завчасного сповіщення та органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечили свої повноваження щодо дії в інтересах населення міста, звернувшись до окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про обмеження права на мирне зібрання.
З огляду на встановлені судом факти, у діях відповідача не вбачається наміру створення ознак наявної загрози національній безпеці та громадському порядку під час запланованої акції, тому підстав для обмеження його конституційного права мирно збиратись суд не знаходить, у зв’язку з чим у задоволенні позову відмовляє. Суд залишає поза своєю увагою мету та спосіб проведення акції, оскільки вони не є предметом спору.
Керуючись статтями 19, 39 Конституції України, статтями 160-163, 182, пунктом 6 частини 1 статті 256 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення десятиденний строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя підпис О.В. Папуша