ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 липня 2010 р. Справа №2а-9788/10/17/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В. , при секретарі Антоновій А.В., за участю
представника позивача Кобякової Л.Б. - довіреність від 12.01.10 № 1068/02-29, розглянувши справу
за позовом Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради АР Крим
д о ОСОБА_2,
третя особа: Євпаторійське міське відділення ГУ МВС України в АР Крим
про обмеження права на мирні зібрання, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, 29 липня 2010 року звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про обмеження права на мирні зібрання.
Посилаючись на положення частини другої статті 39 Конституції України, статей 38, 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтю 182 КАС України, позивач просить заборонити Прогресивній соціалістичній партії України в м. Євпаторії в особі ОСОБА_2 проводити мітинг протесту 30 липня 2010 року на території Меморіалу "Красная горка" в м. Євпаторії. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення від 21 квітня 2009 року № 5-43/3 Євпаторійської міської ради "Про порядок організації і проведення масових заходів у м. Євпаторії", затверджено Положення про порядок організації і проведення масових заходів в м. Євпаторії, Перелік місць, запропонованих для проведення масових заходів в м. Євпаторії та рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 9 квітня 2010 року - параграф 7 "Про хід підготовки до курортного сезону 2010 року", в якому також вказано Перелік місць, запропонованих для проведення зборів, мітингів, вуличних походів, демонстрацій та інших масових заходів у м. Євпаторії; цим рішенням Меморіал "Красная горка" визначено місцем масових заходів, походів і демонстрацій, пов'язаних з загальнодержавними та загальноміськими святами; крім того, Меморіал "Красная горка" місце віддання шани та поваги розстріляним під час Великої Вітчизняної війни євпаторійцям.
Враховуючи встановлений статтею 182 КАС України триденний строк для вирішення судом справ даної категорії, повідомлення сторін у справі про час, дату та місце судового розгляду справи проведено відповідно до положень частини першої статті 34 КАС України з дотриманням вимог, зазначених статтею 37 цього Кодексу.
У судове засідання на розгляд справи з'явився представник позивача. Відповідач та третя особа, без самостійних вимог на предмет спору передали суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, судом з'ясовано, що відповідач 28 липня 2010 року подала голові Євпаторійської міської ради Даниленку А.П. повідомлення, датоване 25 травня 2010 року (а.с.11), яким повідомлено про проведення Прогресивною соціалістичною партією України 30 липня 2010 року о 18-00 год. мітингу протесту проти підвищення тарифів на території Меморіалу "Красная горка", і це стало підставою для захисту позивачем інтересів громади міста шляхом звернення до суду з адміністративним позовом.
Дослідивши рішення Євпаторійської міської ради від 21 квітня 2009 року № 5-43/3 "Про порядок організації і проведення масових заходів в м. Євпаторії" (а.с.07-10), суд приходить до висновку, що прийнято на виконання статті 39 Конституції України, в межах визначених статтями 38, 73, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з метою забезпечення прав та свобод громадян, правового регулювання організації і проведення недержавних масових заходів в місті; ним визначено порядок інформування органів місцевого самоврядування про мирні збори, мітинги, походи і демонстрації.
З огляду на досліджені докази, суд приходить до такого висновку.
Верховна Рада України 17 липня 1997 року ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, учинену в Римі 04 листопада 1950 року. Відповідно до статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і є обов’язковою для застосування судами, та вона має вищу силу по відношенню до законів.
Положення Конвенції встановлюють мінімальні стандарти захисту прав людини. Статтею 11 Конвенції закріплено право кожного на свободу мирних зібрань. Право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації визначено статтею 39 Конституції України. Про намір реалізувати це право сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 11 Конвенції здійснення цього права не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 39 Конституції України надає право громадянам право збиратися мирно, без зброї проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органами виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Збори мітинги, походи і демонстрації громадян є формами безпосередньої демократії. Під зборами і мітингом розуміється організоване, мирне, масове зібрання громадян в одному місці із зазначеною метою.
Вони можуть проводитись з метою: прилюдного обговорення та вираження свого ставлення до дій чи бездіяльності органів державної влади і місцевого самоврядування; подій у соціально-політичному, економічному житті держави, суспільстві місцевої територіальної громади; прилюдного протесту проти рішень, заходів, здійснюваних державою, місцевими органами самоврядування, проти окремих подій життя держави чи світу в цілому або навпаки – їх підтримки.
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, інших масових заходів, а також здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання від 19 квітня 2001 року зазначив, що, згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України, є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти.
Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є їх невідчужуваним непорушним правом, гарантованим Основним Законом України.
За статтею 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції та законів, зокрема, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 4-рп у справі щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання, проводити збори, мітинги, походи і демонстрації громадяни можуть за умови обов’язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами через організаторів масових зібрань. Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань – це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання.
У згаданому рішенні Конституційний Суд України визначив, що строки повідомлення мають бути у розумних межах, їх встановлення не повинно обмежувати саме право громадян на проведення зборів мітингів, походів і демонстрацій. Навпаки, такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян, адже упродовж їх перебігу відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування мають здійснити і ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей.
Крім цього, строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та, в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції, звернутися до суду для вирішення спірних питань.
Таким чином, виходячи з положень пункту 1 частини першої статті 92 Конституції про те, що виключно законами визначаються права і свободи людини і громадянина та гарантії цих прав та згідно частини другої статті 39 Конституції лише судом відповідно до закону може встановлюватись обмеження щодо реалізації права громадянина на проведення масових зібрань, за висновком Конституційного Суду України, положення частини першої статті 39 Конституції щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповісти зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним його органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.
Підпунктом 3 пункту “б” частини першої статті 38 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій. Разом з тим, стаття 182 Кодексу адміністративного судочинства України наділяє органи місцевого самоврядування правом негайно, після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо, звернутись до окружного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).
Акти виконавчого комітету міської ради згідно частини першої статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Особливу соціальну значимість мають акти прийняті на забезпечення життя та правопорядку.
Якщо національні органи влади мають достатні підстави вважати, що певні збори, демонстрації чи мітинги створять загрозу громадському порядку, охороні здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей, то обмеження таких заходів, включаючи їх заборону можуть бути виправданими.
Національна безпека – за визначенням, розкритим у статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 964-ІV “Про основи національної безпеки України” – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави.
Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, особою або із застосуванням фізичного насильства тягне за собою кримінальну відповідальність передбачену статтею 40 КК України. Водночас слід вказати на те, що за незаконне перешкоджання організації або проведення будь-яких інших масових акцій, крім перелічених, законодавством України юридичної відповідальності не встановлено.
Відповідно до статті 39 Конституції України, обмеження щодо реалізації права на мирні збори та інші масові заходи може встановлюватися судом відповідно до закону і в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушень чи злочинів для охорони здоров’я населення, для захисту прав і свобод інших людей. Крім того, сам зміст розглядуваного права містить у собі певні обмеження, адже Конституція України дозволяє збиратися мирно, без зброї.
Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Суд при вирішенні справи, відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд не вбачає ознак небезпеки для порушення громадського порядку, заподіяння шкоди здоров’ю як самих учасників акції так і населенню у разі проведення акції відповідачем мітингу протесту на території Меморіалу "Красная горка", тому відсутні підстави для обмеження права мирно збиратися щодо відповідача немає.
За таких обставин у задоволенні позову - відмовити.
Керуючись статтею 39 Конституції України, статями 160-163, 182, п.6 ч.1 ст. 256 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили після закінчення 20-ти денного строку після подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти денного строку, від дня її складання в повному обсязі шляхом подання заява про апеляційне оскарження через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти денного строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Папуша