ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
26.06.07 Справа № 7/42-2007
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Галушко Н. А.
суддів Процик Т.С.
Юрченко Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород № 7536/9/10 від 19.03.2007 року (далі ДПІ у м. Ужгород)
на постанову Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2007 року
у справі № 7/42-2007
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород (ПП ОСОБА_1, м. Ужгород)
до відповідача: ДПІ у м. Ужгород
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2 - представник
від відповідача -Фатула М.М. -головний державний податковий інспектор юридичного відділу
Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2007 року у справі № 7/42-2007 задоволено позовні вимоги ПП ОСОБА_1, м. Ужгород: скасовано податкові повідомлення -рішення ДПІ у м. Ужгород від 08.02.2007 року НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували сплату позивачем податкових зобов'язань, визначених у поданих до ДПІ у м. Ужгороді податкових розрахунках за 2004 -2006 рр.; приватний підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, яка не передбачає сплати платником єдиного податку передбачених загальною системою оподаткування податків (зборів), в тому числі і земельного податку.
ДПІ у м. Ужгороді подано апеляційну скаргу № 7536/9/10 від 19.03.2007 року, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, невірно застосовано норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та порушено норми Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
ДПІ у м. Ужгороді проведено перевірку ПП ОСОБА_1 щодо дотримання термінів сплати податку за землю, про що складено акт перевірки № 17-2/17 від 29.01.2007 року.
На підставі даного акту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення -рішення НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 08.02.2007 року, якими на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 1649,91 грн.
Як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що платник податків, самостійно визначивши належні до сплати спірні суми податкових платежів по земельному податку за визначені в розрахунку до акту перевірки податкові періоди, сплатив їх із затримкою.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1.7 ст. 17 вищенаведеного Закону України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, з вищенаведених положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»випливає, що необхідною умовою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1.7 ст. 17 даного Закону є проведена із затримкою безпосередня сплата узгодженого податкового зобов'язання.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували сплату позивачем податкових зобов'язань, визначених у поданих до ДПІ у м. Ужгороді податкових розрахунках за 2004 -2006 рр.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, у період з 2004 року по 2006 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку (а. с. 9, 10).
У відповідності до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю.
Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звертався до відповідача з заявою про анулювання помилково поданих розрахунків по земельному податку за 2004-2006 рр. та подавав уточнюючі розрахунки земельного податку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Закарпатської області прийнята з дотримання норм податкового законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2007 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.