ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2010 р. Справа № 2-а-783/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Комісарчук М.І.
відповідача : не з'явився
прокурора : Жовміра І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: прокурора Калинівського району Вінницької області в інтересах територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про: стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
ВСТАНОВИВ :
До суду звернувся прокурор Калинівського району Вінницької області в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі – позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн., мотивуючи його тим, що відповідачем порушено законодавство про автомобільний транспорт.
Позов мотивовано тим, що до відповідача на підставі вимог ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення, а саме: надання послуг по перевезенню вантажів без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме без ліцензійної картки.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, повноважного представника не направив, письмових пояснень з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості заявленого позову не надав. Про день, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с.54,58).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а після з’ясування думки присутніх учасників процесу дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Заслухавши доводи прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
11 червня 2009 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції в АР Крим Іващенком Ю.В. та Негрузою Т.М. на підставі відповідного завдання на перевірку та графіку рейдових перевірок (а.с.20,21) здійснено перевірку транспортного засобу DАF, державний номер НОМЕР_1, що належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_2, щодо додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 132484 від 11.06.2009 р., в якому зафіксоване виявлене порушення вимог ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: надання послуг з перевезення вантажів без оформленої ліцензійної картки (а.с.7).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не з’явився на розгляд справи щодо порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, яке відбулось 06.07.2009 року в приміщенні територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (а.с.6).
Постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ратовського А.С. № 088017 від 10.08.2009р. до відповідача застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.5).
Судом встановлено, що дана постанова супровідним листом №02-3/3302 від 17.08.2009 р. направлялась на адресу відповідача (а.с.4). Дана обставина підтверджується реєстром № 2 згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 20.08.2009 р. (а.с.8).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Такими документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567, передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Як вбачається з матеріалів справи фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржувала до суду постанову про накладення фінансових санкцій, однак, суд своєю ухвалою від 18.05.2010 р. повернув позовну заяву позивачу (а.с.47).
Чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх перевізником у добровільному порядку. Так, зокрема, Закон України “Про автомобільний транспорт” не передбачає примусового виконання даних постанов органами держаної виконавчої служби.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурор при подані даного позову в інтересах позивача діяв правомірно та відповідно до положень чинного законодавства України.
При винесенні рішення по справі суд враховує те, що несплата відповідачем фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави, а також те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, заявлена в позовній заяві сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Доказів, які б спростовували доводи прокурора та позивача, відповідач суду не надав.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті територіального управління у Вінницькій області штрафну санкцію в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. в дохід Державного бюджету України на розрахунковий рахунок № 311 171 067 002 22, код ЄДРПОУ 347 01 007, держбюджет Калинівського району, 210 811 00, ГУ ДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802 015.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови оформлено 07 вересня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович