Справа № 2а-389/07
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2007р. Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
при секретарі- Демченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до військової частини А - 3306 про витребування грошової недосплати за безперервну військову службу та одноразової грошової допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді несплаченої надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України та одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2003р-2004р. у розмірі 4423,89 грн., посилаючись на те, що знаходився на військовій службі з 16 травня 1982 р., а з 01.09.1997р. по 28.02.2004р. - у 53 судово-медичній лабораторії Північного оперативного командування, яка знаходилась на фінансовому забезпеченні військової частини А - 3306, що підтверджується випискою з наказу № 17 від 28.02.2004р., за цей час йому, згідно Указу Президента України „ Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” за № 389/2003р. від 05.05.2003р. повинна була нараховуватись надбавка за безперервну службу у розмірі 30% грошового забезпечення з 1 травня 2003 р. по 15 серпня 2003р., при наявності стажу військової служби понад 10 років та у розмірі 50% грошового забезпечення з 16 серпня 2003 р. по 28 лютого 2004р., при наявності стажу військової служби понад 15 років, яка відповідачем у повному обсязі не сплачувалась, що суперечить ст. 22 Конституції України, яка гарантує недопущення звуження утримання та об'єму існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до діючих законів та ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де вказано, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі, а тому Міністр оборони України самочинно не мав права знижувати розміри вищевказаної надбавки.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що, згідно Указу Президента України „ Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ та Управління державної охорони за безперервну службу” № 389/2003 від 05.05.2003р. визначено граничні сплати надбавок „до”, а не твердий процентний розмір надбавок для військовослужбовців. А також, у п. 2 вищевказаного Указу визначено, що виплата надбавок повинна здійснюватись за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, але ж коштів у бюджеті Міністерства оборони України, виходячи з поточного Державного бюджету України не вистачало для встановлення вказаної надбавки у максимальному розмірі.
Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на військовій службі з 16 травня 1982р., а з 01.09.1997р. по 28.02.2004р. - у 53 судово-медичній лабораторії Північного оперативного командування, яка знаходилась на фінансовому забезпеченні військової частини А - 3306, що підтверджується випискою з наказу № 17 від 28.02.2004р.
Згідно п. 1 Указу Президента України „ Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” за № 389/2003р. від 05.05.2003р . порядок, умови виплати і розмірі щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України визначається Міністром оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення. Також, у вищевказаному Указі Президента України вказано не твердий процентний розмір надбавок для військовослужбовців, а лише їх граничний розмір „до”, який залежить від результатів у службовій діяльності.
П.2 Указу Президента України „ Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” за № 389/2003р. від 05.05.2003р. передбачено, що виплата надбавок повинна здійснюватись за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, в межах якого і здійснювалося матеріальне забезпечення військовослужбовців, в тому числі і позивача, за виспорюваємий період часу.
Тобто, встановлюючи надбавку за безперервну військову службу, Президент України надає Міністрові оборони України повноваження щодо визначення порядку і умови її виплати. Розмір зазначеної надбавки залежить від стажу військової служби і визначається у відсотковому відношенні до стажу служби, при цьому Указ Президента України не визначає фіксований розмір надбавки, використовуючи слово „до”, а визначає суто її максимальний розмір, не визначаючи при цьому конкретно мінімальної, чи максимальної суми виплат. Окрім того, згідно вищевказаного Указу Президента України, відповідний керівник центрального органу виконавчої влади може встановлювати максимальний розмір цієї надбавки за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання відповідних військових організацій.
Виходячи із цього, Міністр оборони України, як керівник органу центральної виконавчої влади надано право встановлювати розміри надбавки в залежності від наявності коштів на утримання Збройних Сил України, оскільки вони перебувають у його безпосередньому підпорядкуванні.
Отже, відповідач сплачував позивачу, як і всім іншим військовослужбовцям, щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірах, встановлених Міністром оборони України в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України та прав, наданих йому Президентом України.
Таким чином, вимоги позивача щодо отримання надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України із розрахунку у максимальних розмірах безпідставні.
Керуючись ст.ст. 9,11, 159 КАСУ, Законом України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за № 2011-ХІІ від 20.12.1991р., Указом Президента України „ Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” за № 389/2003р. від 05.05.2003р., суд -
ПОСТАНОВИВ:
В адміністративному позові ОСОБА_1до військової частини А -3306 про витребування грошової недосплати за безперервну військову службу та одноразової грошової допомоги на оздоровлення відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя-