Справа № 2-3957/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Сребняк І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ «Щирість», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів та просять визнати дії відповідачів ТОВ «Щирість» та ОСОБА_4 протиправними та такими, що заподіяли позивачам матеріальну та моральну шкоду, стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 вартість автомобіля «Ауді А8» в розмірі 95400 грн., а також стягнути моральну шкоду в розмірі 100000 грн. При цьому вони посилаються на те, що 22.05.2002 року приблизно в сім годин п’ятдесят п’ять хвилин, коли ОСОБА_2, прийшов на нічну автостоянку розташовану по вул. . Манежній 16-8, то виявив відсутність автомобіля «Ауді А8», 1995 року випуску, транзитний номер НОМЕР_1, який було передано під охорону 21.05.2002 року приблизно о 20:20 годин сторожам - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 При цьому він сплатив вартість послуги за охорону автомобіля в розмірі 3 грн. Зазначений автомобіль належить йому - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу укладеного 31.03.2002 року на Український товарній біржі та вартість його автомобіля становить 95400 грн. Крім матеріальної шкоди діями відповідачів йому також заподіяно моральну шкоду розмір якої встановлює в 100000 грн.

(т.1 а.с. 2-6)

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 уточнив свої вимоги в частині розмірі заподіяної йому матеріальної шкоди та просить стягнути з обох відповідачів солідарно 152308 грн. Цю суму було встановлено висновком судової автотоварознавчої експертизи.

(т. 2 а.с. 37)

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та посилався на те, що станом на травень 2002 року не являвся директором ТВО «Щирість», оскільки працював там сторожем. Також вважає, що ОСОБА_1 свій автомобіль взагалі на зберігання автостоянці, що належить ТОВ «Щирість» не передавав, тому підстав для стягнення матеріальної а моральної шкоди в нього не має.

Представник ТОВ «Щирість» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений через засоби масової інформації, тому суд вважає за можливе ухвалити рішення за його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно біржового договору, що був укладений 31.03.2002 року на Український товарній біржі в м. Білгород-Дністровський, є власником автомобіля марки «Адуі А8» 1995 року випуску, що мав транзитний номер НОМЕР_1. При укладанні договору вартість автомобіля була встановлена в розмірі 95400 грн.

(т. 1 а.с. 8, 9)

Автомобіль позивачем було придбано у ОСОБА_7

(т. 1 а.с. 11)

Як це вбачається з пояснень представника позивача, 21.05.2002 року, він особисто передав зазначений автомобіль на зберігання сторожам автостоянки ТОВ «Щирість», яка розташована в м. Одесі по вул. Манежній 16-18. За зберігання автомобіля він сплатив гроші в розмірі 3 грн. за одну ніч. Письмово угоду на зберігання автомобіля сторони, тобто він та ТОВ «Щирість» не укладали, що було загально прийнятною практикою роботи тимчасових автостоянок. 22.05.2002 року приблизно в 07:55 годин, коли він прийшов на автостоянку то виявив, що його автомобіль відсутній, що також підтвердив сторож. Зазначені обставини, тобто передачу на зберігання вищезазначеного автомобіля та його зникнення підтверджується матеріалам кримінальної справи, що порушена за фактом незаконного заволодіння автомобілем «Ауді А8». Згідно зі статтею 413 ЦК України (в редакції 1963 року), за договором схову одна сторона (охоронець) зобов’язується зберігати майно передане їй другою стороною в повернути їй це майно в цілості.

Охоронці ОСОБА_5 і ОСОБА_6, що були працівниками ТОВ «Щирість», в період з 21.05.2002 року на 22.05.2002 року здійснювали свою діяльність по наданню платних послуг тимчасовою стоянкою і паркуванням автомобілю, а також стягнення плати за ці послуги, на підставі договору укладеного виконкомом Одеської міської Ради з керівництвом автостоянок № 90 від 29.12.2001 року та додаткової угоди про зміну та доповнення цього договору, відповідно до якого ТОВ «Щирість» прийняло на себе зобов’язання по обслуговуванню тимчасової платної стоянки, розташованої за адресою вул. Мечникова 24, в м. Одесі.

Згідно п. 6.1 цього договору ТОВ «Щирість» відповідає за шкоду заподіяну її діями, під час здійснення своєї діяльності на орендованій території. Отже ТОВ «Щирість є виконавцем послуг із забезпечення збереження переданої на зберігання речі, в даному випадку автомобіля і відповідає за скоєне правопорушення, тобто за шкоду заподіяну позивачу.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 386 ЦК України в редакції 2003 року, власник, права якого порушені має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Тобто позивач ОСОБА_1, який є власником автомобіля «Ауді А8» має право вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди від ТОВ «Щирість», як виконавця послуг із забезпечення схоронності переданої на зберігання речі. Крім того цим відповідачем порушено п. 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115, який також встановлює гарантії зберігання транспортних засобів прийнятих під охорону, а у випадку їх зникнення та іншого ушкодження під час зберігання відповідальність несуть особи, що прийняли під охорону автомобіль в установленому законодавством порядку.

Суд також вважає, що незважаючи на відсутність запису в журналі про прийняття автомобіля на зберігання а також посилання ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_2, який передав автомобіль на стоянку під охорону не сплатив грошей за це, мала місце передача автомобіля на зберігання автостоянці ТОВ «Щирість», що знайшло своє підтвердження в матеріалах кримінальної справи.

Згідно висновку № 13977 судової автотоварознавчої експертизи від 24.01.2008 року, середня ринкова вартість аналогічного автомобіля «Ауді А8» на момент проведення експертизи з врахуванням терміну його експлуатації, встановлена рівною 152308 грн.

(т. 2 а.c. 2-6)

Приймаючи до уваги неможливість дослідити належний позивачу автомобіль, у зв’язку з його незаконним заволодінням, суд вважає обгрунтованим та об’єктивним розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди встановлений експертним шляхом.

Крім того, діями ТОВ «Щирість», з вини якого позивач був позбавлений власності на автомобіль, який придбав для користування як транспортний засіб, позивачу також було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях з приводу зникнення автомобіля. Розмір цієї шкоди суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи, в тому числі самої вартості автомобіля, та вважає, що на користь позивача слід стягнути в якості компенсації моральної шкоди - 10000 грн.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 на момент передачі автомобіля під охорону та його зникнення не являвся керівником автостоянки, належної ТОВ «Щирість», оскільки в цей час працював на автостоянці сторожем, що відповідно підтверджується його трудовою книжкою та іншими доказами, суд вважає, що він не може нести відповідальності за заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди.

Суд також вважає, що ОСОБА_2 право власності на автомобіль не належить, отже в нього не виникло право на стягнення матеріальної та моральної шкоди з ТОВ «Щирість».

Керуючись ст. 413 ЦК України (в редакції 1963 року); ст. 386 ЦК України; до п. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів»; п. 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115; ст. ст. 213-215 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю «Щирість» неправомірними та такими, що заподіяли матеріальну та моральну шкоду.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Щирість» на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 152308 грн., та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а всього стягнути 162308 (сто шістдесят дві тисячі триста вісім) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Щирість» на користь держави державне мито 1523 грн. та ІТЗ 30, а всього стягнути 1553 (тисячу п’ятсот п’ятдесят три) грн..

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.