П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 14.08.2007 р.                                                                                                     № 1/11 

Судова колегія у складі:

Головуючий суддя  Бачун О.В. ,

судді Н.Є. Блажівська, Я.І. Добрянська

Секретар Л.В.Мельникова

Представники:

Від позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3

                              ОСОБА_5, ОСОБА_6 -не з'яв.

Від відповідача: Ларіна Н.О. (дов. № 21-23-2129 від14.08.2007)

Від 3-ї особи: ОСОБА_7-п/к

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись в суд з позовами до Центральної виборчої комісії про визнання Постанови Центральної виборчої комісії НОМЕР_1 протиправною, такою, що суперечить вимогам ст. 61 Закону України «Про вибори народних депутатів України», її скасування як протиправної, визнання протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, бездіяльності Центральної виборчої комісії щодо невиконання вимог п. 9 ст. 61 в частині незвернення до Міністерства юстиції України щодо внесення ним подання до Верховного Суду України про заборону діяльності Комуністичної партії України та невідкладення розгляду питання про реєстрацію кандидатів в депутати від Комуністичної партії України до набрання законної сили відповідним рішенням Верховного Суду України при розгляді поданих до Центральної виборчої комісії документів Комуністичної партії України, зобов'язання Центральної виборчої комісії у відповідності до ч. 9 ст. 61 Закону України «Про вибори народних депутатів України»звернутися до Міністерства юстиції України щодо внесення ним подання до Верховного Суду України про заборону діяльності Комуністичної партії України та відкласти розгляд питання про реєстрацію кандидатів в депутати від Комуністичної партії України до набрання законної сили відповідним рішенням Верховного Суду України.

Ухвалами суду від 10.08.2007 відкрито провадження в адміністративних справах №1/11, 1/12, 1/13, 1/15, 1/16, 1/34 та призначено попередні судові засідання на 14.08.07 р.

Ухвалою від 14.08.2007 зазначені справи №№1/11, 1/12, 1/13, 1/15, 1/16, 1/34 об'єднано в одне провадження з присвоєнням номеру справи 1/11, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14.08.07р.

В судовому засіданні 14.08.2007 позивачами уточнено позовні вимоги з зазначенням, що ними оскаржується Постанова ЦВК НОМЕР_1.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Представник 3-ї особи проти задоволення позовних вимог заперечив.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.08.07 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.07 р. Центральною виборчою комісією прийнято постанову НОМЕР_1 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Комуністичної партії України, на позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року».

В тексті вказаної постанови зазначено, що Центральна виборча комісія розглянувши заяву та додані до неї документи Комуністичної партії України про реєстрацію кандидатів у народні депутати України встановила, що документи осіб, відповідають вимогам статті 58 Закону України «Про вибори народних депутатів»та постановила зареєструвати кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Комуністичної партії України, на позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року.

Зокрема, в передвиборчій програмі Комуністичної партії України зазначено, що «на вимогу громадян України комуністи внесуть на розгляд парламенту законопроект про тимчасове відновлення смертної кари за умисне вбивство».

Позивачі вважають зазначену постанову протиправною з таких підстав.

ЦВК не дотримано положення п. 9 ст. 61 Закону України «Про вибори народних депутатів України»щодо обов'язку виявляти у документах, поданих партією, ознак порушення ч. 1 ст. 37 Конституції України, зокрема, щодо заборони діяльності політичних партій, програмні цілі яких спрямовані на посягання на права і свободи людини.

Передвиборча програма Комуністичної партії України, на думку позивачів, містить положення, що прямо суперечать статтями 27, 37 Конституції України. А саме: на ст. 3 програми КПУ комуністи внесуть на розгляд парламенту законопроект про тимчасове відновлення смертної кари.

Тобто, однією з програмних цілей КПУ є посягання на права і свободи людини, зокрема, і на невід'ємне право на життя.

Таким чином, позивачі вважають, що їх права та охоронювані законом інтереси, як виборців, порушено, у зв'язку з недотриманням ЦВК Законів України «Про вибори народних депутатів України»та «Про Центральну виборчу комісію», в частині підготовки та проведення виборів.

Відповідач - Центральна виборча комісія - надала суду заперечення на позов, в яких зазначила наступне.

Оскаржувана постанова жодним чином не порушує виборчі права позивачів, оскільки з її прийняття ЦВК не вчинило дій, що перешкоджають вільному формуванню та волевиявленню їх волі, як виборців, а також не встановила перешкод щодо участі зазначених осіб у виборчому процесі, а тому у відповідності до частини 2 ст. 172 КАС України позивачі не можуть вважатись належними суб'єктами звернення з позовом.

Крім того, при вивчені поданих до ЦВК документів у передвиборчій програмі Комуністичної партії не було виявлено ознак, які б вказували на порушення основного Закону.

ЦВК виходила з того, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, ст. 69 Конституції України встановлено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

На думку ЦВК, посилання у передвиборчій програмі КПУ на те, що «на вимогу громадян України комуністи внесуть на розгляд парламенту законопроект про тимчасове відновлення смертної кари за умисне вбивство», не може свідчити про спрямованість програмних цілей КПУ на посягання на права і свободи людини або про зміну конституційного ладу.

3-я особа проти задоволення позовних вимог заперечила з таких підстав.

Права позивачів як виборців та їх гарантії визначені Законом України «Про вибори народних депутатів України». Серед них: рівність виборчого права (ст. 3), добровільність участі у виборах (ст. 5), вільність виборів (ст. 6), право бути обраним (ст. 9) та право приймати участь у виборчому процесі в якості іншого ніж виборець суб'єкту такого процесу (ст. 12).

Жодних доказів вчинення ЦВК діянь, які б порушували права позивачів, встановлених зазначеними статтями Закону, в позовній заяві та доданих документах не міститься.

Таким чином можна констатувати, що жодного особистого виборчого права позивачів, як громадян вказаною постановою ЦВК порушено не було.

Навпаки, ЦВК порушила б права іншого суб'єкта виборчого процесу -Комуністичної партії України, якщо б безпідставно відмовила цьому суб'єкту в реєстрації кандидатів в народні депутати України.

Ч. 1 ст. 37 Конституції України визначає, що забороняються утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на посягання на права і свободи людини, здоров'я населення. Разом із тим, ст. 27 Конституції України визначає, що кожна людина має невід'ємне право на життя; ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Іншими словами Конституція, гарантуючи право на життя, передбачає і відповідну заборону в якості його гарантії та забезпечення - заборону свавільного тобто всупереч встановленому законом порядку позбавлення життя. Однак, відповідне положення Передвиборчої програми Комуністичної партії України не містить жодних закликів щодо посягання або безпосереднього посягання на зазначене право як у формі свавільного позбавлення життя, так і в інших формах. Програмою передбачається не свавільне позбавлення життя, а внесення відповідного законопроекту на розгляд Верховної Ради України, що абсолютно узгоджується як з конституційними принципами обмеження прав людини (таке обмеження може бути зроблене лише законом), так і з практикою, в тому числі законодавчою. Так, ст. 33 Конституції України гарантує свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Разом із тим, Кримінальним кодексом України передбачається цілий ряд покарань, пов'язаних із обмеженням зазначеного права, серед яких, наприклад, обмеження волі (ст.51 ККУ).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін та 3-ї особи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

П. 5 ч. 1 ст. 103 Закону України «Про вибори народних депутатів України»передбачено, що суб'єктом звернення із скаргою, що стосується процесу виборів депутатів, може бути виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі якого, у тому числі на участь у роботі виборчої комісії чи на здійснення спостереження, порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта оскарження.

Разом з тим, в зазначених положеннях суд жодним чином не вбачає ознак посягання на права і свободи людини і громадянина, передбачені Розділом ІІ Конституції України, крім того, що конкретно торкаються позивачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КАС України виборець (громадянин, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дію чи бездіяльність виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, якщо таке рішення, дія чи бездіяльність порушує виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто.

Позивачами не доведено, що у зв'язку з прийняттям оскаржуваної постанови порушено їх виборчі права та інтересів щодо їх особистої участі у виборчому процесі, та що дане рішення загрожує їх вільному волевиявленню при голосуванні або перешкоджає участі цих осіб у виборчому процесі.

Стосовно покликання на порушення ЦВК вимог п. 9 ст. 61 Закону України «Про вибори народних депутатів України»щодо обов'язку виявляти у документах, поданих партією, ознак порушення ч. 1 ст. 37 Конституції України, зокрема, щодо заборони діяльності політичних партій, програмні цілі яких спрямовані на посягання на права і свободи людини, то суд не може погодитися з тим, що в даному випадку ЦВК зазначений обов'язок порушено.

Положення Передвиборчої програми Комуністичної партії України, згідно якого «на вимогу громадян України комуністи внесуть на розгляд парламенту законопроект про тимчасове відновлення смертної кари за умисне вбивство»не можуть вважатися такими, що спрямовані на посягання на права та свободи людини.

Як зазначив представник КПУ, з чим погоджується суд, Програмою передбачається не свавільне позбавлення життя, а внесення відповідного законопроекту на розгляд Верховної Ради України, що абсолютно узгоджується як з конституційними принципами обмеження прав людини (таке обмеження може бути зроблене лише законом), так і з практикою, в тому числі, законодавчою.

Прийняття законів згідно ст. 75 Конституції України є виключною компетенцією Верховної Ради України, тому для реалізації зазначеного програмного положення КПУ одного внесення законопроекту недостатньо.

Цей пункт Програми КПУ передбачає проходження відповідних процедур, передбачених законодавством України стосовно внесення змін до Конституції України, законів України, в тому числі й тих, які стосуються приєднання України до міжнародних договорів, які стосуються застосування в Україні такого виду кримінального покарання як смертна кара.

За таких обставин програмні цілі КПУ не можуть бути визнані такими, що спрямовані на посягання на права і свободи людини, і, відповідно, на порушення ст. 37 Конституції України.

Ч. 9 ст. 110 Закону України «Про вибори народних депутатів України»встановлено, що суб'єкт розгляду скарги відмовляє в задоволенні скарги, якщо встановить, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта оскарження вчинені відповідно до закону, в межах повноважень, передбачених законом, і не порушують виборчі права виборців, права і законні інтереси інших суб'єктів виборчого процесу.

Відповідно до частини другої статті 172 КАС України виборці мають таке право лише в разі порушення їх виборчих прав чи інтересів у цих процесах особисто, крім випадків, визначених статтею 173 цього Кодексу, за якою виборець може звернутися до суду про включення або виключення зі списку виборців не лише себе особисто, а й інших осіб (постанова Пленуму ВАСУ №2 від 02.04.07 р. «Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму»).

Відповідно до ч. 9 ст. 172 КАС України у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Позивачами при подачі позовів не сплачено судовий збір, у зв'язку з чим він підлягає стягненню в розмірі 3,4 грн. з кожного з позивачів на користь Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 172, 177 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог про визнання постанови ЦВК НОМЕР_1протиправною, такою, що суперечить вимогам ст. 61 Закону України «Про вибори народних депутатів України», її скасування як протиправної, визнання протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, бездіяльності ЦВК щодо невиконання вимог п. 9 ст. 61 в частині незвернення до Міністерства юстиції України щодо внесення ним подання до Верховного Суду України про заборону діяльності КПУ та невідкладення розгляду питання про реєстрацію кандидатів в депутати від КПУ до набрання законної сили відповідним рішенням Верховного Суду України при розгляді поданих до ЦВК документів КПУ, зобов'язання ЦВК у відповідності до п. 9 ст. 61 Закону України «Про вибори народних депутатів України»звернутися до Міністерства юстиції України щодо внесення ним подання до Верховного Суду України про заборону діяльності КПУ та відкласти розгляд питання про реєстрацію кандидатів в депутати від КПУ до набрання законної сили відповідним рішенням Верховного Суду України відмовити.

2.          Стягнути з ОСОБА_1 3,4 грн. на користь Державного бюджету України.

3.          Стягнути з ОСОБА_2 3,4 грн. на користь Державного бюджету України.

4.          Стягнути з ОСОБА_3 3,4 грн. на користь Державного бюджету України.

5.          Стягнути з ОСОБА_4 3,4 грн. на користь Державного бюджету України.

6.          Стягнути з ОСОБА_6 3,4 грн. на користь Державного бюджету України.

7.          Постанова може бути оскаржена в порядку і в строки, передбаченому ст. 177 КАС України: у дводенний строк з дня проголошення до Вищого адміністративного суду України.

Судова колегія у складі:

Головуючий суддя                                                                                      Бачун О.В.        

Судді                                                                                                                 Блажівська Н.Є.

                                                                                                     Добрянська Я.І.