№2-800\10  

            РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06.09.2010р.                   м.Виноградів  

  Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого  судді А.А.Надопта, при секретарі І.О.Ребізант, за участю позивачки та її представника ОСОБА_1, розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Виноградівської Міжгалузевої виробничо-торгівельної фірми «Руно» (далі ВМТВФ «Руно»), третя особа без самостійних вимог- ОСОБА_4 про зобов»язання повернути безпідставно отриманні кошти в рахунок укладення в майбутньому договору купівлі-продажу,  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивачка  заклала позов до Виноградівської МВТФ “Руно”, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 про  зобов”язання повернути грошові кошти, отримані в рахунок укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна.  

  Позов мотивовано тим, що у  квітні  2007р. позивачка  домовилася  із  колишнім директором   Виноградівської   МВТФ «Руно» ОСОБА_4   про те, що ця фірма бере на себе зобов   '   язання   продати позивачці будівлю   адмінбудинку   даної фірми, яка розташованої по   АДРЕСА_1. На виконання цього зобов   '   язання 3.04.2007р. позивачка перерахувала на рахунок МВТФ «Руно» 70.000,00 грн   .,   13.04.2007р. ще 30.000,00 грн   .   та 19.04.2007р. ще 100.000,00 грн   .,   а всього перерахувала 200.000,00 грн   .   У свою черг   у   директор МВТФ «Руно»   ОСОБА_4   пообіця   в   позивачці, що у   найкоротші   терміни ним буде проведено експертну оцінку даної будівлі і буде з позивачкою належним чином оформлено договір купівлі   -   продажу адмінбудинку фірми.  

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначає, що в подальшому в МВТФ «Руно» змінилося керівництво фірми   —   на загальних  зборах  директором  замість  ОСОБА_4   було переобрано  ОСОБА_5   ,   який  був  добре обізнаним із  намірами та  домовленістю позивачки з попереднім керівництвом фірми про купівлю-продаж адмінбудинку фірми, і він продовжив ведення із позивачкою переговорів та прийняття оплати  в  рахунок майбутніх  платежів  за  договором   купівлі   -   продажу адмінбудинку МВТФ «Руно». Він  же   особисто надав позивачці 24.01.2008р. рахунок   №   5 із банківськими реквізитами фірми, по якому  позивачка доплатила  на  розрахунковий  рахунок  МВТФ  «Руно»  ще 173.000,00 грн   .   із зазначенням цільового платежу:  «Попередня  оплата    за  придбання  адмінбудинку  МВТФ «Руно»   .  

За вказаних обставин позивачка вважає, що     на виконання попередньої домовленості щодо купівлі  адмінбудинку  від  МВТФ  «Руно» по   АДРЕСА_1 нею були виконані всі дії повністю, зокрема сплачено загальну суму 373 000,00   грн., проте свої зобов”язання відповідач не виконав, а відтак позивачка просить суд стягнути з відповідача   грошові кошти як отримані безпідставно та стягнути судові витрати по справі.  

В судовому засіданні позивачка, скориставшись своїми процесуальними правами, передбаченими ст.ст.27,31 ЦПК України, уточнила свої вимоги \а.с.180-186 т.1\, зокрема просила суд: визнати неналежним виконання зобов»язань з боку відповідача ВМВТФ «Руно», а грошові кошти як такі, що отриманні безпідставно, стягнути з ВМВТФ «Руно» на її користь матеріальну шкоду від сплачених нею та отриманих відповідачем грошових коштів з урахуванням індексу інфляції на загальну суму 548.342,00 грн., а також 30.000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі, а відтак заявлені уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд такий задоволити повністю.  

Директор Виноградівської МВТФ «Руно» в судові засідання по справі жодного разу не з'явився з невідомих для суду причин, хоча він судом неодноразово належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, що дає суду обгрунтовані підстави вважати, що він належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи у суді, а тому суд, за згоди представника позивача, розглядає справу  на підставі наявних у справі доказів.  

Представник відповідача Виноградівської МВТФ «Руно» ОСОБА_6 в судове засідання не з»явилась, проте подала до суду телеграму про перенесення слухання справи, оскільки знаходиться в Адміністративному суді м.Ужгород. Суд, заслухавши з цього приводу думку позивачки та її представника, які заперечують проти її задоволення, вважає, що дана заява не може бути задоволена, оскільки неявка представника в судове засідання без поважних причин не є перешкодою для розгляду справи. Суд зважує на те, що заява іншими належними доказами (судові повістки, судові виклики) не підтверджена. До того-ж суд звертає увагу на те, що із 12 судових засідань в цій справі в 9-ти випадках слухання відкладалось із-за неявки представника відповідача, або її клопотань (заяв, телеграм) про відкладення слухання справи. Крім цього суд бере до уваги її пояснення та заперечення проти уточненого позову в судовому засіданні від 22.07.2010р. \а.с.10-11 т.2\, згідно яких вона уточнений позов не визнала, заперечувала проти його задоволення та просила суд у його задоволенні відмовити.  

Третя особа без самостійних вимог- ОСОБА_4, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи в судові засідання не з”являвся, проте подав до суду письмову заяву \а.с.212 т.1\ про розгляд справи у його відсутності, уточнені позовні вимоги визнав повністю. С  

На підставі наведеного, з урахуванням обставин справи та позиції позивачки і її представника, суд вважає, що є обгрунтовані підстави для розгляду даної справи у відсутності представника відповідача та третьої особи в порядку вимог ст.169 ч.4 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах справи доказах.  

  Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, які вона давала в попередніх судових засіданнях, в яких вона уточнені позовні вимоги не визнала та просила в таких відмовити, вивчивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв"язку, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають із зобов»язань.  

За змістом ст.509 ЦК України зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання  його обов»язку.  

У відповідності до вимог ст.ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

В судовому засіданні на підставі належних та достовірних доказах встановлено, що у  квітні  2007р. позивачка  домовилася  із  колишнім директором   Виноградівської   МВТФ «Руно» ОСОБА_4   про те, що ця фірма бере на себе зобов   '   язання   продати позивачці будівлю   адмінбудинку   даної фірми по   АДРЕСА_1, на виконання чого 3.04.2007р. позивачка перерахувала МВТФ «Руно» 70.000,00 грн   .,   13.04.2007р. ще 30.000,00 грн   .   та 19.04.2007р. відповідно 100.000,00 грн   .,   а всього перерахувала 200.000,00 грн   . \а.с.7 т.1\   У свою черг   у   колишній директор МВТФ «Руно»   ОСОБА_4   підтвердив власноручною розпискою, завіренною печаткою фірми \а.с.6 т.1\ факт отримання ним від позивачки зазначеної суми в рахунок продажу в майбутньому адмінбудівлі МВТФ «Руно». В подальшому в МВТФ «Руно» змінилося керівництво фірми   —   на загальних  зборах  директором  замість  ОСОБА_4   було переобрано  ОСОБА_5   , який продовжив ведення із позивачкою переговори та прийняття оплати  в  рахунок майбутніх  платежів  за  договором   купівлі   -   продажу адмінбудинку МВТФ «Руно». Зокрема, він особисто надав позивачці 24.01.2008р. рахунок   №   5 із банківськими реквізитами фірми, по якому  позивачка доплатила 24.01.2008р. за рахунком №3 \а.с.139 \а.с.139 т.1\ 173.000,00 грн. із зазначенням цільового платежу:  «Попередня  оплата за  придбання  адмінбудинку  МВТФ «Руно»   . Отже, в суді достовірно встановлено, що позивачка сплатила відповідачу за купівлю адмінбудинку МВТФ «Руно» 373.000,00 грн., що визнав у своїй заяві до суду і ОСОБА_4.  

З пояснень позивачки також встановлено, що вона влітку 2008р. довідалась про те, що ще 20.03.2008р. директор МВТФ «Руно»   Іванюк   оформив договір купівлі-продажу   адмінбудинку   МВТФ  «Руно»  приватному  підприємству  «Агрофірма   «Про-Світ» м.Київ   . У  подальшому  25.12.2008р. \а.с.194 т.1\  даний об   "   єкт нерухомого майна приватним підприємством „Агрофірма   „Про-Світ" було   відчужено  приватному  підприємству   „Аліонова" на підставі   договору купівлі-продажу цього об»єкту не   рухомості \а.с.195-196 т.1\, а відтак суд вважає, що   факт укладення цих угод позбавляє позивачку будь-якої перспективи щодо придбання даного  об»   є   кту, а відповідно порушує її права, оскільки вона, як встановлено у суді, сплатила за даний об»єкт нерухомості 373.000,00 грн.  

Відповідно  до вимог   ст.16   ЦК  України  кожна  особа  має  право звернутися до суду за захистом свого особистого   немайнового   або майнового права  та  інтересу  і  одними  із  способів  захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, відшкодування  збитків  та  інші  способи відшкодування майнової шкоди,  відшкодування моральної   (немайнової)   шкоди тощо.  

Відповідно до   ст.571     ЦК   України сторона, винна у порушенні   з   обов»язання   ,   має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.  

Крім цього, з огляду на   т   е, що сплачені позивачкою  кошти перебували весь час в  розпорядженні МВТФ «Руно», яке користувалося ними і тривалий час ухилялося від їх повернення позивачці, а відтак вона понесла значні втрати за рахунок інфляції та їх знецінення   ,   і відповідно до розрахунку індексації цих грошових сум, які було сплачено   Виноградівській   МВТФ  «Руно»  за  купівлю  адмінбудинку  від  МВТФ  «Руно» по  АДРЕСА_1 \а.с.192 т.1\ їй  підлягає  до  повернення  від   Виноградівської   МВТФ  «Руно»  сума  548.342,00   г   рн., оскільки гідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який просрочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зообов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час просрочення. При цьому офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.  

За таких обставин суд вважає, що є всі підстави для висновку про порушення зобов»язань з боку відповідача МВТФ «Руно», а отримання грошових  коштів  від  позивачки  безпідставним,  оскільки  відповідач жодним чином не   з   асвідчив  спрямованості  на  реальне  настання правових  наслідків,  що  були  обумовлені  між  сторонами, тобто  по виконанню  зобов»язань  із  свого  боку.  

Статтею  612 ЦК України  також  передбачено,  що боржник,  який прострочив виконання зобов»язання,  відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково   настала   після   прострочення   та   якщо   внаслідок прострочення боржника  виконання зобов   »   язання  втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, саме у такому становищі з вини відповідача, як встановлено у суді, і опинилася позивачка Курта.  

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 30.000,00 грн., суд виходить з того, що статтею 23 ЦК України гарантоване право громадянина на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.  

При з»ясування фактів, з якими закон пов»язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити  з вимог ст.1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов»язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватись при визначенні розміру відшкодування. Зокрема, згідно ч.1 зазначеної норми закону моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.  

Відповідно до роз»яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди», обов»язковому з»ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та винна останього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями вони заподіянні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходить при цьому  

Посилання позивачки на те, що діями керівництва   МВТФ   «Руно» їй, крім матеріальної шкоди заподіяно ще і моральну, оскільки через їх неправомірні дії вона  переживала про ризик втрати не тільки майна,  але і такої значної для неї суми грошових коштів, у зв»язку з чим у неї погіршились умови життя, оскільки змушена була протягом тривалого часу захищати свої порушені права в судах, а відтак  переживати, через відсутність грошових коштів на проживання була змушена оформити кредитну позику на вкрай невигідних відсотках, у неї погіршилися взаємовідносини не тільки з оточуючими та на роботі, але і з членами її сім»ї,  погіршився стан  здоров»я позивачки-  не знайшло свого підтвердження при розгляді даної справи у суді, у зв»язку з чим суд констатує, що нею не виконана вимога ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.  

Таким чином суд вважає, що вина відповідача в порушенні вимог ст.1167 ЦК України, так як позовні вимоги позивачки в цій частині стосуються саме відшкодування моральної шкоди, не доведена.    

  В судовому засіданні позивачка та її представник, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, не довели належними та достовірними доказами факт спричинення позивачці відповідачем  моральних страждань, а відтак заподіяння  у зв"язку з цим   моральної шкоди, не надали суду належного обгрунтування характеру та обсягу заподіяних позивачці моральних страждань і що вони причинно пов"язані саме з поведінкою відповідача, а також з чого вона виходила, визначаючи даний розмір.  

Отже, позивачка не довела суду свої вимоги в цій частині позову, що є її обов»язком відповідно до засад змагальності процесу відповідно до вимог  ст.10 ЦПК України, при цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз»яснив позивачці її права та обов»язки. На підставі наведеного суд вважає, що у діях відповідача відсутні протиправність дій, вина та причинний зв»язок з можливим спричиненням моральної шкоди позивачці, про що зазначено вище.  

Оцінивши у відповідності до ст.212 ЦПК України належність, допустимість і достовірність кожного, наданого позивачкою доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, суд обгрунтовано дійшов до висновку, що  позов  підлягає до часткового задоволення.  

Суд також вважає, що судові витрати по справі, які понесла позивачка, слід стягнути з відповідача, оскільки відповідно до вимог ст.88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.  

В даному випадку, відповідно до платіжних доручень від 27.06.2007р. \а.с.1-2\ та платіжних доручень від \а.с.107-109 т.1\ позивачка сплатила 120,00 грн. за інформаційно-технічний розгляд справи та 2000,00 грн. судового збору.      

Відповідно до вимог ст.ст.16,23,71,571,612,1167 ЦК України та керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, суд –  

  ВИРІШИВ:  

  Уточнений позов ОСОБА_2 до Виноградівської Міжгалузевої виробничо-торгівельної фірми «Руно», третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 про зобов»язання повернути кошти, отримані в рахунок укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна- задоволити частково.  

  Визнати неналежним виконання зобов»язань з боку Виноградівської МВТФ «Руно», а грошові кошти як отриманні безпідставно.  

  Стягнути з відповідача Виноградівської МВТФ «Руно» на користь позивачки ОСОБА_2 матеріальну шкоду від сплачених нею та триманих відповідачем грошових коштів з урахуванням індексу інфляції в розмірі 548.342,00 грн., а також судові витрати по справі: судовий збір в розмірі 2.000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в розмірі 120,00 грн.  

  У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача Виноградівської МВТФ «Руно» 30.000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди- відмовити.  

  Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.  

  Головуючий:                                                                         А.А.Надопта