Справа № 2 – 3179 / 10 / 11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді Попрас В.О.,
при секретарі - Бутиріної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відомості, розповсюджені відповідачем ОСОБА_2 у зверненні від 14.02.2010 р. до начальника Головного Управління УМВС України в Донецькій області, Прокурора Донецької області, Голови служби державної податкової адміністрації Донецької області, начальника УСБУ в Донецькій області стосовно позивача, а саме: що ОСОБА_1 своїми незаконними діями порушує чинне законодавство України, систематично надає в борг грошові кошти під великі відсотки фізичним особам, приховує дохід від оподаткування, тим самим ухиляється від сплати обов’язкових податків та платежів до бюджету України недостовірними та такими, що принижують його честь та гідність. Також просить стягнути з відповідача за нанесену позивачу моральну шкоду 5000 грн. та судові витрати у розмірі 280 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач ОСОБА_2, не маючи законних підстав, неправомірно заволодів рішеннями Жовтневого районного суду м. Маріуполя та судової колегії Донецького апеляційного суду від 25.09.2009 р. стосовно стягнення боргу на користь дружини позивача ОСОБА_3 та навмисно з метою поширення недостовірної інформації, принижуючи честь і гідність позивача, 14.02.2010 р. склав заяву на ім’я начальника Головного управління МВС України в Донецькій області Куп’янського М.Г., прокурора Донецької області Ударцова Ю.В., Голови служби державної податкової адміністрації у Донецькій області Соколова О.А. та начальника Управління Служби безпеки України в Донецькій області Іванова О.В., в якій на підставі рішення суду, котре жодним чином не стосується позивача, звинуватив його та дружину начебто в систематичному наданні в борг грошових сум та приховуванні від оподаткування доходів. Всі поширені факти вигадані та жодним чином не стосуються позивача. Окрім того, маючи освіту юриста, відповідач ОСОБА_2 навмисно в корисних цілях з метою шантажу та приниження честі і гідності позивача скерував заяви до правоохоронних органів, в компетенцію яких не входить вирішення таких питань, зокрема, в СБУ та прокуратуру Донецької області, де позивач працював близько 25 років, займаючи керівні посади в тому числі прокурора Іллічівського та Жовтневого районів м. Маріуполя, мав бездоганну репутацію, неодноразово заохочувався прокурором області та Генеральним прокурором України. На теперішній час позивач працює помічником генерального директора одного з найбільших промислових підприємств України, близько 30 років прожив і працював в м. Маріуполі, де знає багатьох мешканців та де знають його, тому неправомірне розповсюдження ОСОБА_2 неправдивих відомостей принижуючих честь та гідність позивача, у тому числі серед колег в правоохоронних органах. Завдало позивачу значної моральної шкоди та душевних переживань, принизило його честь і гідність як громадянина. Більш того неправомірні дії відповідача призвели до погіршення стану здоров’я позивача, оскільки у 2005 році він переніс інсульт.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі, представник відповідача позов не визнала, не заперечуючи проти того, що заява від 14.02.2010 р. направлялась відповідачем на адресу начальника Головного УМВС України в Донецькій області, прокурора Донецької області, Голови служби державної податкової адміністрації у Донецькій області та начальника УСБУ в Донецькій області, просила відмовити в задоволені позову, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
14.02.2010 р. відповідачем ОСОБА_2 на адресу начальника Головного управління МВС України в Донецькій області Куп’янського М.Г., прокурора Донецької області Ударцова Ю.В., Голови служби державної податкової адміністрації у Донецькій області Соколова О.А. та начальника Управління Служби безпеки України в Донецькій області Іванова О.В. була направлена заява, в якій відповідач, посилаючись на встановлені судовими рішеннями факти, просив прийняти міри до позивача та його дружини, які, на думку ОСОБА_2, здійснюють незаконні дії, ухиляються від сплати обов’язкових платежів та платежів до Державного бюджету України, скоюють своїми діями злочин, передбачений ст. 209 ч.1 КК України. До заяви відповідачем було додано копії рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 24.07.2009 р. та рішення апеляційного суду Донецької області від 25.09.2009 р.
Судовими рішеннями, які були додані до заяви, було встановлено факт надання дружиною позивача в борг іншій особі грошових коштів у великих розмірах під відсотки, представник відповідачки Кириченко М.А. по справі, яка розглядалась Жовтневим районним судом м. Маріуполя, в своїх поясненнях зазначив, що частину боргу в сумі 109600 доларів США було повернуто позивачу ОСОБА_1
Звернення до правоохоронних органів чи державних органів із заявою або скаргою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника, не може розцінюватись як поширення неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактично, метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.
Заява відповідача була спрямована до правоохоронних органів, наведені в ній висловлювання є оціночними судженнями відповідача, критичною оцінкою певних фактів, які стали йому відомі щодо діяльності позивача та членів його родини.
Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано ст. 34 Конституції України. Це право закріплено також у ст. 10 Європейської конвенції „Про захист прав людини і основних свобод”, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.
Позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б підтверджували, що наведені у заяві відповідача відомості поширювались відповідачем з метою приниження честі та гідності позивача.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні позивних вимог ОСОБА_1 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст. 34 Конституції України, ст.ст. 23, 277, 297, 299 ЦК України, суд –
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ