Справа № 2-7852/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 серпня 2010 року
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої Тихої І.М.
при секретарі Жулківській О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про стягнення недоплаченого їм відповідачем щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як особам, що у встановленому порядку набула статусу дитини війни.
Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 р. вони відносяться до категорії "діти війни" і ст. 6 зазначеного Закону в редакції від 19.12.2006 р. мають право на виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 20.08.2010 року ці кошти їм нараховувались та виплачувались не в повному обсязі, оскільки право на отримання підвищення було обмежено п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка згідно рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 визнана такою, що не відповідає вимогам Конституції України. Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, є обов'язковим до виконання на території України, а тому просять стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі недоплачене їм підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вищезгаданий період .
У судове засідання позивачі не з”явилися, проте, надіслали суду письмову заяву про слухання справи у їх відсутності, у якій повідомили про повне підтримання ними позовних вимог.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в судове засідання не з’явився, однак подав суду письмові заперечення, згідно яких просить суд справу розглядати у його відсутності та відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення пункту 12 статті 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким на 2007 рік зупинено дію статті 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”№2195, з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195, виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, було визнано таким, що не відповідає Конституції України. Стаття 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”№2195 передбачає, що "дітям війни" пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання, або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком. Пенсійний Фонд протягом 2007 років не мав підстав для призначення та виплати вказаного підвищення пенсій, оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Положення „Про Пенсійний Фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. Враховуючи, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни”№2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету ПФУ то будь-яких порушень законодавства з боку ПФУ не вбачається. Крім того, абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для перерахунків або підвищень пенсій, не застосовується. Виходячи із наведеного, твердження про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 Управління Пенсійного фонду України було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачу пенсію, суперечить чинному законодавству. Із змісту ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №1295 не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України провести перерахунки пенсії і забезпечити її виплату.
На даний час питання виплати підвищень до пенсій "дітям війни" законодавчо врегульовано. З 1.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону №2195 врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пп. 2 п. 41 розділу II), згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищена на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому позивачу «як дитині війни» з 1 січня 2008 року виплачувалося щомісячно - 47 грн. Згідно п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни виплата підвищення проводилась з 22.05.2008 р. у сумі 48.10 грн., з 01.07.2008 р. - 48.20 та з 01.10.2008 р. - 49.80 грн. вказана постанова діяла і протягом 2009 року.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встанови наступні факти.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» набули соціально-правового статусу «дитина війни», що підтверджується відповідними посвідченням, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, та згідно з ст.6 вказаного Закону мають право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними. У п.5 вказаного рішення суду також закріплено принцип преюдиціальності даного рішення для судів загальної юрисдикції при вирішенні ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.
Отже, виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач управління пенсійного фонду України в м.Тернополі повинен був нараховувати та виплачувати позивачам підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
За таких обставин, суд вважає що позивачі згідно їх соціально-правового статусу «Дитина війни», мають право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року. Проте, суд застосовує до спірних правовідносин за 2007 рік 3 річний строк позовної давності, який вони частково пропустили, оскільки звернулись з позовом до суду лише 05.08.2010 року та задовольняє їх позовні вимоги частково за період з 06.08.2007 року по 31.12.2007 року.
Досліджуючи вимоги позивачів про нарахування та виплату їм підвищення до пенсії за 2008 рік, суд виходив з наступного:
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції : "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
З 1 січня 2008 року позивачам було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №30-рп/2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі повинно було нараховувати та сплачувати позивачам підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачам доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Досліджуючи позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 1.01.2009 року по 20.08.2010 року, суд дійшов до висновку, що вони підлягають до задоволення, оскільки дія статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” на 2009-2010 роки не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а тому нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус "Дітей війни" не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивачі, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст. 28 ч.3 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів у пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”) .
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус "Дитини війни".
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі за місцем його проживання .
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є покладення на відповідача обов’язку провести нарахування та виплату позивачам підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " за період з 06.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 20.08.2010 року включно з врахуванням ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та раніше виплачених сум.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 215, 224, 226 ЦПК України, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 року, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №30-рп/2008 року, Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік»,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 06.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 20.08.2010 року включно відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених раніше сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча Тиха І.М.