Справа № 22-1183а/2005р.                             Головуючий в 1 інстанції Мавроді Р.Ф.

Категорія 19                                                      Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2005 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Солодовник О.Ф., при секретарі Таранець В.О. розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання неправомірною відмови ДВС Добропільського району зняти арешт з квартири і

встановив:

в апеляційній скарзі ДВС Добропільського району оспорює обгрунтованість судового рішення, яким задоволено вказаний позов і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки вважає, що судом порушено вимоги матеріального закону при вирішенні цієї справи.

В засіданні апеляційного суду заінтересована особа ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги і просила про її задоволення, скасування судової постанови та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, а позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити і залишити судову постанову без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

31 березня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом і зазначав, що 21 жовтня 2005 року він купив у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу було посвідчено нотаріально у той же день за реєстровим №-НОМЕР_1, але в Добропільському БТІ він його зареєстрував лише 24 лютого 2006 року.

Після цього, його повідомили з прокуратури про те, що на квартиру накладено арешт державним виконавцем, як на майно, що належить ОСОБА_3

ЗО березня 2006 року він звернувся до ДВС із заявою про зняття арешту з його квартири, але йому в цьому було відмовлено.

За таких обставин, він просив ухвалити рішення, яким визнати відмову ДВС зняти арешт з його квартири неправомірною і зняти арешт з квартири.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2006 року позов задоволено, знято арешт з квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Суд при вирішенні цієї справи дійшов висновку про те, що діями державного виконавця порушено право ОСОБА_1, як власника квартири на розпорядження нею.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 159 КАС України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотримані норм процесуального права та на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що позивач є власником спірної квартири і накладення на неї арешту порушує його право власності.

Апеляційний суд вважає, що вказаний висновок не грунтується на вимогах чинного законодавства і зокрема, ст 334 ЦК України, на яку суд послався в рішенні, але фактично її не застосував.

Відповідно до вимог ст. ст. 334, 657 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації, а договір купівлі продажу нерухомого майна за формою укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно із ст. ст. 203, 215 ЦК України недодержання форми правочину є підставою його недійсності і якщо така недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При розгляді цієї справи судом встановлено, що на виконанні у виконавчої служби з 1998 року знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 2300$.

ОСОБА_3 16.06.2005 р. придбала, а 21 жовтня 2005 року продала ОСОБА_1. за 12850 грн. квартиру АДРЕСА_1 (а.с.4).

Разом з цим, вказаний договір нотаріально було посвідчено 21.10.2005 року (а.с.5), а зареєстровано в БТІ лише 24.02.2006 року (а.с. 9), коли на квартиру було вже накладено арешт.

10 січня 2006 року з БТІ до ДВС надійшла довідка про наявність у власності у ОСОБА_3 квартири (а.с. 20) і 11 січня 2006 року державним виконавцем на вказану квартиру накладено арешт (а.с. 19).

За вказаних обставин, висновок суду про те, що арешт накладено на квартиру, що є власністю позивача не відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам чинного законодавства.

Крім цього, відповідно до вимог ч.2 ст. 215 ЦК України у випадках встановлений цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, але позивачем по цій справі такі вимоги не заявлялися, як і вимоги про визнання за ним права власності на спірну квартиру.

Разом з цим, суд в рішенні вирішив питання щодо права власності ОСОБА_1 на квартиру, чим вийшов за межі заявлених ним позовних вимог.

Згідно із ст. 202 КАС України порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову..

Керуючись ст. ст. 181, 202, 205 КАС України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ДВС Добропільського району задовольнити, постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2006 року СКАСУВАТИ, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДВС Добропільського району про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 ВІДМОВИТИ.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.