ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"29" серпня 2006 р. | Справа № 15/162-06-4457 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Величко Т.А.,
суддів: Бандури Л.І., Бойко Л.І.
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача –Марціяш О.І., Петрова Т.І., Величко К.О.
від відповідачів –не з’явились, про час та місце засідання повідомлені належним чином;
від прокуратури – не з’явився, про час та місце засідання повідомлений належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси та апеляційне подання Прокурора Приморського району м. Одеси
на рішення господарського суду Одеської області від 24.07.2006р.
зі справи № 25/162-06-4457
за позовом Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі ДПІ у Приморському районі м. Одеси
до: ТОВ „Вєлєс”, ТОВ „Фелікс”
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення 34650690 грн., зобов’язання повернути виключне право на п’ятисерійний художній фільм Анекдотіада „Історія Одеси в анекдотах”
встановив:
Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі ДПІ у Приморському районі звернувся до господарського суду з вимогами про визнання недійсним на підставі ст. 48, 59 ЦК України (в ред. 1963р.) договору купівлі-продажу виключного права на 5-ти серійний художній фільм Анекдотіада „Історія Одеси в анекдотах” від 25.04.2000р. між ТОВ „Фелікс” та ТОВ „Вєлєс” на суму 34 650 690 грн., стягнення з ТОВ „Фелікс” на користь ТОВ „Вєлєс” 34 650 690 грн.; зобов’язання ТОВ „Вєлєс” повернути ТОВ „Фелікс” виключне право на 5-ти серійний художній фільм Анекдотіада „Історія Одеси в анекдотах” на загальну суму34 650 690 грн., посилаючись на те, що попередній договір купівлі-продажу від 11.04.2000р., укладений між ПП „Едісан” та ТОВ „Фелікс” був визнаний судом недійсним з моменту реєстрації. Також позивач вказав на те, що ТОВ „Вєлєс” було безпідставно відшкодовано кошти, включені ним до податкового кредиту по даній операції, відображеного в податковій декларації з ПДВ за квітень 2000р., чим заподіяно значної шкоди економічним інтересам держави в особі ДПІ у Приморському районі м. Одеси.
Рішенням господарського суду від 24.07.2006р. (суддя Малярчук І.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що вибраний позивачем спосіб захисту інтересів держави не відповідає законодавчо встановленому, за яким, у разі визнання угоди недійсною, в доход держави стягується все одержане за такою угодою.
10.08.2006р. порушено апеляційне провадження за апеляційним поданням прокурора Приморського району м. Одеси та апеляційною скаргою ДПІ в Приморському районі м. Одеси, де поставлені питання про скасування рішення господарського суду і задоволення позовних вимог.
Доводи апелянтів грунтуються на тому, що рішення суду винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 121 Конституції України, ст. 2, 58 ГПК України, ст. 59, 225 ЦК УРСР (який діяв на момент укладання угоди), ст. 5, 36-1 ЗУ „Про прокуратуру”, ст. 2 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 ЗУ „Про ПДВ”, ст. 20 ЗУ „Про систему оподаткування”, рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99.
Заслухавши доповідача, представників податкової інстанції, які підтримали скаргу і просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено господарським судом, 11.04.2000р. між ПП „Едісан” та ТОВ „Фелікс” було укладено договір купівлі-продажу, за яким ПП „Едісан” передало ТОВ „Фелікс” за оплату в розмірі 34 650 690 грн. виняткове право на 5-ти серійний художній фільм Анекдотіада „Історія Одеси в анекдотах”, яку ТОВ „Фелікс” провело шляхом видачі простого векселя на всю суму договору.
25.04.2000р. ТОВ „Вєлєс” уклало договір купівлі-продажу з ТОВ „Фелікс”, за яким отримало від останнього виключне право на 5-ти серійний художній фільм Анекдотіада „Історія Одеси в анекдотах”. Загальна вартість виключного права на фільм становить 34 650 690 грн., в т.ч. ПДВ –5 775 116 грн. Згідно додатка № 1 до договору від 25.04.2000р., акта приймання-передачі від 25.04.2000р. ТОВ „Фелікс” передало, а ТОВ „Вєлєс” прийняло виключне право на 5-ти серійний фільм. На підставі виданої продавцем податкової накладної № 1 від 25.04.2000р. на суму 34 650 690 грн. ТОВ „Вєлєс” віднесло до податкового кредиту ПДВ у сумі 5 775 115 грн., що відобразило у податковій декларації з ПДВ за квітень 2000р.
Станом на 14.08.2003р. ТОВ „Вєлєс” було відшкодовано ПДВ у розмірі 5 775 115 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.08.2004р. № 2-3033 установчі документи ПП „Едісан” були визнані недійсними з 21.03.2000р. з причини реєстрації підприємства на підставну особу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.07.2005р. у справі № 9-14-3/211-04-8242 було визнано недійсним на підставі ст. 49 ЦК (в ред. 1963р.) договір купівлі-продажу від 11.04.2000р., укладений між ПП „Едісан” та ТОВ „Фелікс” про передачу виняткового права на 5-ти серійний художній фільм Анекдотіада „Історія Одеси в анекдотах”.
Оскільки договір купівлі-продажу художнього фільму від 11.04.2000р. визнано судом недійсним, позивач звернувся за визнанням недійсним і договору купівлі-продажу від 25.04.2000р. на підставі ст. 48 ЦК із застосуванням передбачених цією статтею наслідків у вигляді двосторонньої реституції. При цьому прокурор вважає, що відшкодування ТОВ „Вєлєс” суми ПДВ по оспорюваній угоді було здійснено незаконно і призвело до нанесення значної шкоди економічним інтересам держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 ЗУ „Про прокуратуру” формами представництва прокурора в господарському процесі є в т.ч. звернення прокурора до суду з позовами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.
Ст. 2 ГПК України надає право і зобов’язує господарський суд порушувати справи за позовною заявою юридичної особи чи прокурора (або його заступника), які звертаються до суду в інтересах держави.
Інтереси держави –це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найважливіших сферах життєдіяльності українського народу і суспільства (політичній, економічній, соціальній, військовій, екологічній, науково-технологічній, інформаційній тощо).
Правовому захисту підлягає лише законний або охоронюваний законом інтерес, а тому прокурор, звертаючись із заявою на захист державних інтересів зобов’язаний вказати на те, у чому полягає порушення інтересів держави, послатися на конкретний закон, який ці інтереси охоронює.
Звертаючись за визнанням недійсної угоди купівлі-продажу, прокурор послався на те, що за нею підприємству було незаконно відшкодовано значну суму ПДВ. Як наслідок визнання недійсної угоди, прокурор заявив вимоги про застосування двохсторонньої реституції до сторін угоди.
За ст. 48 ЦК УРСР (в ред. 1963р. чинної на момент укладення спірної угоди) недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону в не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема, ст. 49, 50, 56, 57, 58 ЦК УРСР. Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом.
Відповідно до ст. 10 ЗУ „Про державну податкову службу” ДПІ подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.
За змістом ст. 49 ЦК УРСР (діяла на момент укладення спірної угоди) недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу –в обох сторін чи однієї, від виконання угоди –обома сторонами чи однією.
На день звернення з позовом відсутні правові підстави для застосування ст. 48, 59 ЦК УРСР.
01.01.2004р., згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК УРСР від 18.07.1963р. втратив чинність.
Господарський суд підставно вказав на те, що вибраний позивачем спосіб захисту інтересів держави не відповідає законодавчо встановленому.
Проведення двосторонньої реституції є наслідком захисту порушених прав сторін за недійсною угодою, а не інтересів держави.
Також господарський суд підставно звернув увагу на те, що за рішенням господарського суду від 25.07.2005р. у справі № 9-14-3/211-04-8242 з ТОВ „Фелікс” в доход держави стягнуто 34 650 690 грн. вартості отриманих векселів по зобов’язанню купівлі-продажу від 11.04.2000р.
З урахуванням зазначеного, рішення господарського суду в даній справі відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви апелянтів не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. 99,101,103-105, ГПК України,
колегія суддів постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 24.07.2006р. у справі №25/162-06-4457 залишити без змін, апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси та апеляційне подання прокурора Приморського району м. Одеси –без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 Господарського Процесуального
Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у
касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Судді : Л.І. Бандура
Л.І. Бойко