У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 вересня 2010 року. місто Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів - Собіни І.М.,Буцяка З.І.,
при секретарі - Сеньків Т.Б.,
за участю представника ЗАТ КБ „Приватбанк” - Лукашина Є.В.,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідачів ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 – ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” на рішення Гощанського районного суду від 14 квітня 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача неповнолітнього ОСОБА_5. - орган опіки і піклування Гощанської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на заставлене майно за договором іпотеки та виселення,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Гощанського районного суду від 14 квітня 2010 року в задоволенні позову ПАТ КБ „Приватбанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на заставлене майно та виселення відмовлено.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі представник банку вказує, що рішення є незаконним, оскільки постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Невірним є висновок суду про те, що банк не надав переконливих доказів щодо заборгованості за кредитним договором. В матеріалах справи є виписки по особовому рахунку, в яких вказана сума заборгованості. Посвідчуючи договір іпотеки, нотаріус встановив всіх осіб, уповноважених на укладення договору, і на момент укладення договору будь-яких обтяжень не було. В рішенні зазначено, що відповідачем допущено часткове невиконання умов договору і на час розгляду справи заборгованість усунена. Такий висновок не ґрунтується на доказах і суперечить матеріалам справи. Також суд, в порушення ст.11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог і в своєму рішенні зазначив, що банк не мав права звернутись з вимогою про звернення стягнення на майно, оскільки не вимагав стягнення заборгованості по кредиту. З цих підстав просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи усунуті порушення умов кредитного договору, а тому відповідно до ст.33 Закону України „Про іпотеку” банк не вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов”язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає фактичним обставинам.
Встановлено, що 12 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ „Приватбанк” було укладено кредитний договір № ROGOGA0000000672 за яким банк надав кредит на суму 76080 _____________________________________________________________________________________________________________
Справа 22-921-2010 р. Головуючий в 1 інстанції:Рожин Ю.М.
Доповідач : Ковальчук Н.М.
грн., а ОСОБА_3 зобов"язувалась погасити цей кредит не пізніше 12 травня 2018 року та сплатити 1,67% в місяць за користування кредитом шляхом внесення платежів з 12 по 19 число щомісячно( а.с. 4-6)
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6 12 травня 2008 року було укладено договір іпотеки, за умовами якого останні надали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить їм на праві спільної сумісної власності(а.с.7- 10).
Згідно п. 16.7.1 даного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
Згідно ст.35 Закону України "Про іпотеку" та п.22 договору іпотеки від 12.05.2008р. у випадку порушення кредитного договору позичальником або договору іпотеки іпотекодавцем, іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом 30-денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається з позовної заяви, ПАТ КБ "ПриватБанк" пред’явило вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
В матеріалах справи відсутні докази про направлення позивачем на адресу відповідачів письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором. Такої вимоги позивач не направив ні на адресу позичальника ні на адресу іпотекодавців.
У судовому засіданні апеляційного суду сторони пояснили, що на час розгляду справи в апеляційному суді, відповідачка здійснює погашення кредиту.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що позивач не мав права на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду і не дають підстав вважати, що рішення суду є незаконним, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.
За таких обставин апеляційну скаргу ЗАТ КБ „Приватбанк” слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” відхилити.
Рішення Гощанського районного суду від 14 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий: Ковальчук Н.М.
Судді: Собіна І.М.
Буцяк З.І.