Справа № 2- 318/10

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

          07 вересня  2010 року,    Володарський районний суд Київської області , в складі :

головуючого  судді              Ткаченка О.В.,

при секретарі                        Бондаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в смт Володарка , справу за позовом    

прокурора Володарського району в інтересах ОСОБА_1  

до Управління праці та соціального захисту населення Володарської РДА  Київської області  

про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення ,

 В С Т А Н О В И В :

      До суду  звернувся прокурор  з названим позовом, в якому посилався на те, що ОСОБА_1 , є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії , інвалідом ІІ групи захворювання пов’язано з наслідками Чорнобильської трагедії та згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу у 2007, 2008, 2009 роках  у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, прокурор звернувся до суду та просить суд   визнати  дії  Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації неправомірними . Зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату щорічної грошової   допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за  2007, 2008, 2009 роки у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - п’ять мінімальних заробітних плат.  

 В судовому засіданні прокурор підтримав свої вимоги у повному обсязі та просив позов задоволити.  

             Особа в інтересах якої виступає прокурор просила позов задоволити.

Представник відповідача  позов не визнав  , посилаючись на свої  письмові заперечення  .

       Заслухавши прокурора , представника відповідача,  дослідивши матеріали справи , суд приходить до   висновку, що позов підлягає   задоволенню.

     Так, по справі встановлено, що  ОСОБА_1 ,  є  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії , що стверджено посвідченням серії НОМЕР_1 , вкладка НОМЕР_2      ( а.с.8) . Судом встановлено, що відповідачем виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проведена   12.06.2007  році у розмірі – 120 грн. , 26.01.2008 році у розмірі 120 грн.(а.с.6) ,  за  2009 рік проведено нарахування  20.12.2009 року  та виплата допомоги на оздоровлення 27.07.2010 року в розмірі 120 грн.          ( а.с.26). Не погоджуючись з розміром отриманої щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Володарської РДА Київської області із письмовою заявою (а.с.5) , в якій просила провести перерахунок та виплатити їй недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до чинного законодавства, проте  в задоволенні прохання відповідачем було відмовлено (а.с.6 ).  

     В своїх письмових запереченнях проти позову відповідач посилається на те,  що щорічна допомога на оздоровлення виплачувалася згідно ст.62 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", його застосування проводиться у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України місцевими органами державної влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А саме в розмірах, які визначені КМУ виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи ст. 95 Конституції України.

     Відповідно до постанови КМ України від 20.09.2005 року № 936 „ Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм пов’язаних із соціальним захистом громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Мінпраці як головний розпорядник бюджетних коштів , безпосередньо не здійснює соціальні виплати постраждалим громадянам і відповідно не має кошторисних призначень на здійснення зазначених виплат та реєстраційних рахунків для облікування коштів для здійснення виплат громадянам.  

     Стосовно розміру компенсаційних виплат , які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати окремими статтями  Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено компенсаційні виплати у розмірах встановлених від мінімальної заробітної плати. У 2007-2009 роках компенсаційні виплати від мінімальної заробітної плати було призупинено Законами України про державний бюджет на відповідні роки, що затверджувалося Верховною радою України. Розмір компенсаційних виплат відповідно до ЗУ „ Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів здійснював застосування відповідних норм виплат виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік.  Згідно з частиною другою статті 95 Конституції України виключно Законами України про державний бюджет на відповідні роки визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби , розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного Кодексу України , розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Згідно із статтею 87 Бюджетного Кодексу України  видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи , здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у Державному Бюджеті України. Кабінет Міністрів України , виконуючи Закони України про Державний Бюджет на відповідний рік, здійснює видатки на реалізацію положень Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в  межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України. Визнання Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп норм Закону України „ Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів”,  якими призупинено норми Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати неконституційними , не надає законодавчого  права для застосування показника мінімальної заробітної плати , визначеного  відповідно до ст. 3 Закону України „ Про оплату праці” у розмірах відповідно до ст. 76 Закону України „ Про Державний Бюджет України на 2007 рік” та ст. 73 Закону України „ Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих  актів” розрахунковою величиною для визначення розмірів компенсацій і допомог , передбачених Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки Кабінету  Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат , які відповідно до законодавства визначаються незалежно від розміру мінімальної заробітної          плати , абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. У зв’язку з вище викладеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі за відсутністю протиправних дій з боку Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації.

  Суд, заслухавши учасників процесу, взявши до уваги матеріали справи  вважає, що з запереченнями відповідача не можна погодитися з наступних підстав. При вирішенні даного  спору  необхідно застосовувати  норми  Конституції України, які є нормами прямої дії. Зокрема , ст. 19 ч. 2 Конституції України,  вказує, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   Частиною 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

     Відповідач проводить виплату щорічної допомоги на оздоровлення керуючись  Постановою КМ України № 836 від 26 липня 1996 року та Постановою КМ України № 562 від 12 липня 2005 року , де   всупереч ст.48  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір виплати визначений у твердій грошовій сумі. За 2007 – 2009 роки повинна була виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – у розмірі  п’ять мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна заробітна плата.

     Згідно ст. 76 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” установлений з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень, а з 1 квітня 2007 року – 420 грн., з 1 липня 2007 року – 440 грн., з 1 жовтня 2007 року – 460 грн.       Вказаний Закон не мав жодних обмежень щодо застосування ст.48 Закону "Про   статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

     Стаття 59 Закону України „ Про державний бюджет на 2008 рік” визначає розмір мінімальної заробітної плати  з 1 січня 2008 року 515 грн., з 1 квітня 2008 року 525 грн., з 1 жовтня 2008 року - 545 грн. та з 1 грудня 2008 року 605 гривень на місяць. В Законі України „ Про Державний бюджет на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розділ ІІ пун. 28 підпункт 11  текст статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в такій редакції : „ Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи , та сім’ям , які втратили годувальника із числа осіб , віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою , щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах , встановлених Кабінетом Міністрів України” .  Викладена редакція ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10—рп /2008 визнано  такою , що не відповідає Конституції України ( є неконституційною ) .  

В Законі України „ Про державний бюджет України на 2009 рік” ст. 55 установлено з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року – 625 гривень , з 1 липня 2009 року  - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року  - 650 гривень , з 1 листопада 2009 року -744 гривні”. Закон не мав жодних обмежень щодо застосування ст.48 Закону "Про   статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

 Крім того, ст.62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку також посилається відповідач заперечуючи проти позову, надає Кабінету Міністрів України право визначати порядок застосування цього Закону, але не делегує йому повноважень щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення, встановленої цим Законом.

     Відповідно до ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.        

     Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України, що передбачає таке у випадках воєнного або надзвичайного стану на певний строк.  Крім того, відповідно до ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

  Окрім того , суд вважає, що встановлення загальним законом іншого розміру відповідних виплат, ніж це передбачено спеціальним законом , є звуження обсягу гарантій у розумінні ч.3 ст.22 Конституції України. У випадку зупинення правових норм спеціального закону іншим законом суди повинні вирішувати  питання щодо не застосування недійсної правової норми.

      Таким чином, суд вважає за можливе визнати відмову відповідача щодо перерахунку та виплати вказаної грошової допомоги незаконною та стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача недоотриману суму допомоги на оздоровлення із врахуванням  мінімальної заробітної  плати на момент виплати допомоги за  мінусом виплаченої суми , виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України   „ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” п’яти мінімальних заробітних плат.

 Відповідно до  рішення тридцять третьої позачергової сесії п’ятого скликання від 05 лютого 2009 року Володарської селищної ради відповідач звільнений від сплати  державного мита.

      Керуючись ст.ст. 19 ,22 ,64, 92 Конституції України,  рішенням  Конституційного Суду України  № 10-рп / 2008   , ст. 76 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” , ст.58  Закону України        „ Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 55  Закону України „ Про  державний бюджет на 2009 рік”,  ст.ст. 48, 62, 67, 71 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ст.ст.15,  213,  215  ЦПК України , суд , -

 ВИРІШИВ :

      Позов прокурора Володарського району в інтересах ОСОБА_1 про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення- задовольнити  .

     Відмову  Управління праці та соціального захисту населення Володарської РДА  Київської області провести перерахунок та виплату щорічної  допомоги на оздоровлення , як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 - визнати незаконною .

     Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Володарської РДА  Київської області  провести перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення , як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 за 2007, 2008 , 2009 роки  у розмірі  п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ст.48  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  .

     Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                                        Суддя                                               О.В.Ткаченко