СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
1 жовтня 2007 року | Справа № 2-21/3061-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Антонової І.В.,
Лисенко В.А.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
третіх осіб: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Алуштинської міської ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 19.06.2007 по справі № 2-21/3061-2007А
за позовом Закритого акціонерного товариства "Корвет" (вул. Жовтнева, 50, місто Алушта, 98500)
до Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1, місто Алушта, 98500)
3 особи: Компанія "Байрасс Консалтантс Лімітед" (вул. Карпениси, 30, Нікосія, Кіпр; вул.В.Морська, 35-4, місто Севастополь, 99011)
Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)
Представництво Фонду майна Автономної Республіки Крим в місті Алушта (пл. Радянська, 1, місто Алушта, 98516)
про визнання нечинним рішення та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство "Корвет" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинним рішення Алуштинської міської ради № 8/235 від 27.12.2006 „Про відмову в дозволі підготовки проекту відводу земельної ділянки для обслуговування належної Закритому акціонерному товариству "Корвет" частини готелю „Алушта” та про зобов’язання укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки, площею 7791,3 кв.м., яка розташована за адресою: місто Алушта, вул.. Жовтнева, 50, на строк не менш 10 років. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийнято рішення, яке обмежує права позивача як власника користувача земельної ділянки.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2007 (суддя Чонгова С.І.) у справі № 2-21/3061-2007А позов задоволено.
Визнано нечинним рішення Алуштинської міської ради від 27.12.2006 № 8/235 „Про відмову в дозволі підготовки проекту відводу земельної ділянки для обслуговування належної Закритому акціонерному товариству "Корвет" частини готелю „Алушта”.
Постанова суду мотивована тим, що оспорюваним рішенням Алуштинська міська рада порушила права користувача земельної ділянки – Закритого акціонерного товариства „Корвет”. Вказане рішення не відповідає нормам чинного законодавства, а саме: статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з вказаною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити.
На думку сторони, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач вважає, що спірне рішення прийнято в межах компетенції, відповідно до Конституції України, з дотриманням вимог Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні” та „Про власність”.
Судом не прийнято до уваги, що відповідно до статей 13, 14 Конституції України, статей 316, 324 Цивільного кодексу України земля є об’єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Правом власності є право особи, у даному випадку міської ради, яке вона здійснює відповідно до закону за своїм розсудом, незалежно від розсуду інших осіб.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад в області земельних відносин, до яких входить розпорядження землями територіальних громад. Вирішення питань регулювання земельних відносин відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” відноситься до виключної компетенції міської ради та розглядається на пленарних засіданнях.
Крім того, пунктом 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/743 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з захистом права власності на землю та землекористування” визначено, що вирішення питань про передачу землі у власність або користування є виключним право ради як суб’єкта права власності на землю, заяви заінтересованих осіб про зобов’язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність або користування задоволенню не підлягають. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Розпорядженням в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.10.2007 змінено склад судової колегії, суддів Латиніна О.А. та Заплава Л.М. замінено на суддів Антонову І.В. та Лисенко В.А.
В судове засідання представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутністю його представника.
Судова колегія розглядає справу за відсутністю сторін, оскільки відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
Як слідує з матеріалів справи позивач звернувся з даним адміністративним позовом про визнання нечинним рішення Алуштинської міської ради № 8/235 від 27.12.2006 „Про відмову в дозволі підготовки проекту відводу земельної ділянки для обслуговування належної Закритому акціонерному товариству "Корвет" частини готелю „Алушта” та про зобов’язання укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки, площею 7791,3 кв.м., яка розташована за адресою: місто Алушта, вул.. Жовтнева, 50, так як вважає дії відповідача такими, що порушують його права як користувача земельної ділянки.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб`єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.
В частині 4 пункту 5.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 зазначено, що якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.
Пунктом 5.3 вказаних вище Рекомендацій зазначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:
а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання;
б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;
в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;
г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Наведена вище правова позиція також підтверджується судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду України від 14.03.2007 та 27.03.2007.
Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає, що предмет спору у даній справі пов’язаний з реалізацією права на користування земельною ділянкою, що не є публічно-правовим спором. У даному випадку, Алуштинська міська рада, приймаючи акт ненормативного характеру, не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а лише виконувала дії в рамках господарських відносин, на які поширюється компетенція господарських судів але судів загальної юрисдикції. Судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Судова колегія вважає за необхідне роз’яснити сторонам, що вони мають право на звернення до суду за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198 (пункт 4), 203 (пункт 1), 205 (пункт 4 частини 1), 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Алуштинської міської ради задовольнити частково.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2007 у справі № 2-21/3061-2007А скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді І.В. Антонова
В.А. Лисенко