Справа  № 2-а-234/ 10

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    31 серпня 2010 року                                                              м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Сарапіна Г.С.,

при секретарі Смоляр А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду                          в м. Володимирі-Волинському адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора ВДАІ Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області Мосурука Петра Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та зобов’язання анулювати запис в талоні попереджень про порушення Правил дорожнього руху,  

в с т а н о в и в:

    ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до старшого інспектора ВДАІ Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області Мосурука Петра Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та зобов’язання анулювати запис в талоні попереджень про порушення Правил дорожнього руху,  покликаючись у позовній заяві на те, що  він, 18 червня 2010 року, керуючи своїм автомобілем, був зупинений відповідачем, який склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, серії АС № 002969, про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП, та виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 320 грн.

    Позивач вважає зазначену постанову незаконною, а накладене стягнення –  неправомірним, обґрунтовуючи це наступним.

    18 червня 2010 року, під час руху на своєму автомобілі на автодорозі  «Ковель – Жовква» із швидкістю 60 км/год., на 67 км цієї дороги його обігнали декілька автомобілів, швидко відірвавшись від його транспортного засобу, а через декілька секунд він був зупинений інспектором ДПС ДАІ – відповідачем у справі, який повідомив, що він порушив правила дорожнього руху і попросив для перевірки реєстраційні документи на автомобіль та посвідчення водія. Нічого не пояснюючи, відповідач пішов до службового автомобіля, де став складати протокол про адміністративне правопорушення, а на його запитання, яке він допустив порушення, відповідач пояснив, що перевищив швидкість, проте прилад вимірювання швидкості  з показником швидкості руху його автомобіля йому не показав і в цей час цим приладом вже користувався інший інспектор ДАІ, а також не   надав йому документів, що підтверджують його справність та стандартизацію. Він пояснював відповідачу, що завчасно помітив знак обмеження швидкості руху в зв’язку                 з ремонтними роботами, а тому весь час рухався з швидкістю 60 км/год., та що попереду рухалися інші автомобілі, перевищення швидкості якими міг зафіксувати прилад, однак відповідач його пояснення в заперечення порушення правил дорожнього руху проігнорував, права та обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, йому не роз’яснив, про що він зробив відповідний запис в протоколі про адміністративне правопорушення, та безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності.

    У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та докази.

    Відповідач у  судове засідання не з’явився, хоч про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому судової повістки 20 серпня 2010 року,  про причини неприбуття суд не повідомив, а  тому суд вважає можливим вирішення справи                   в його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

    Допитавши свідка ОСОБА_4, перевіривши та дослідивши наявні в справі докази та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

    Судом встановлено, що постановою в справі про адміністративне правопорушення від 18.06.2010р., винесеною відповідачем, на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 320 грн., за те, як вбачається з цієї постанови, що позивач 18 червня 2010 року, о 14 год. 36 хв., керував автомобілем та рухався із швидкістю 84 км/год. при обмеженій швидкості 50 км/год. в зв’язку                                 з дорожніми роботами, чим перевищив швидкість, що вимірювалася приладом «Беркут»,  №  0801136, на 34 км/год. і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП.

    В обґрунтування заперечення порушення Правил дорожнього руху позивач покликався на те, що 18 червня 2010 року до зупинення його працівниками ДАІ при керуванні автомобілем на ділянці дороги, де проводилися ремонтні роботи і був встановлений дорожній знак обмеження швидкості до 50 км/год., він рухався із швидкістю 60 км/год., що не перевищувало встановлених обмежень швидкості руху більш як на                   20 км/год., а при зупиненні його відповідачем останній не показав йому показників швидкості руху саме його автомобіля, зафіксованих приладом для вимірювання швидкості руху транспортних засобів та не надав відповідних документів на цей прилад, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення відповідач не роз’яснив йому його права та обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, чим позбавив його надати відповідні докази своєї невинуватості.

    Зазначені пояснення позивача, які жодними доказами не були спростовані,                   підтвердив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який перебував як пасажир в автомобілі позивача при його зупиненні відповідачем.

    Відповідно до ст. 71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідно до ч.2 цієї статті                                 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб’єкта владних повноважень  обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Беручи до уваги, що відповідач у попередньому судовому засіданні заперечував проти цього адміністративного позову, в судове засідання під час судового розгляду справи не з’явився і не надав суду жодних доказів, крім копії свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки – дистанційного вимірювача швидкості  «Беркут», № 0801136, що спростовували б показання свідка та пояснення позивача в частині щодо відсутності в його діях при керуванні автомобілем порушення Правил дорожнього руху, тому суд доходить висновку про обґрунтованість позову та можливість його задоволення.

    Відповідно до ст. 283 ч. 2 КУпАП  постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, установлених при розгляді справи, та прийняте рішення.

Проте, з оглянутої судом постанови в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 від 18.06.2010р., серії АС, № 159651,  вбачається, що відповідачем при винесенні цієї постанови не зазначено відомостей про позивача та конкретне місце вчинення ним порушення Правил дорожнього руху, а також не зазначено, який саме пункт Правил дорожнього руху порушено позивачем.

У порушення вимог ст. 256 КУпАП  у протоколі про адміністративне правопорушення від 18.06.2010р., складеним відповідачем щодо позивача, на підставі якого виносилася оскаржувана постанова, відсутній підпис позивача про те, що він ознайомлений з його правами та обов’язками, передбаченими ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, що підтверджує пояснення позивача і в цій частині.

Водночас, з цього протоколу вбачається, що позивач не згідний з викладеним у ньому правопорушенням, проте в оскаржуваній постанові про накладення на нього адміністративного стягнення від 18.06.2010р. відповідачем у порушення ст. 252 КУпАП не дано поясненням позивача жодної оцінки.

За названих вище обставин постанова, серії АС,  № 159651, винесена відповідачем, про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 320 грн. підлягає скасуванню за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.

    На підставі ст. ст. 122 ч.1, 247 п.1, 252, 256, 268, 283 КУпАП, керуючись                            ст. ст. 9 - 11, 70, 71 ч.2,  86, 171-2, 161-163, 254   КАС України,   суд

п о с т а н о в и в:

    Адміністративний позов задовольнити повністю.

    Скасувати постанову, серії АС, № 159651, від 18 червня 2010 року, винесену старшим інспектором ВДАІ Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області Мосуруком Петром Володимировичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 320 гривень та зобов’язати Мосурука Петра Володимировича анулювати запис в талоні попереджень про порушення ОСОБА_1 ОСОБА_3 дорожнього руху.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя: