У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Демянчук С.В., Пашкевича О.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гощанського районного суду від 19 квітня 2010 року в справі за позовом ЗАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно та за договором іпотеки по заборгованості за кредитним договором і виселення, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Гощанського районного суду від 19 квітня 2010 року звернуто стягнення на житловий будинок, розташований в смт Гоща по вул. Шевченка, 33 Рівненської області шляхом продажу ЗАТ КБ „Приватбанк” та укладення від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 договору купівлі-продажу з будь-яким покупцем, отримання витягу з Державного реєстру прав власності та надання повноважень ЗАТ КБ „ПриватБанк” для здійснення продажу.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 із житлового будинку в смт Гоща по вул. Шевченка, 33 Рівненської області зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Гощанського РВУ МВС України в Рівненській області..
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, посилається на те, що місцевим судом не взято до уваги ту обставину, що відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи” від 23 червня 2009 року надано право комерційним банкам проводити за погодженням із кожним позичальником у термін до 31 грудня 2010 року реструктуризацію заборгованості за кредитами позичальників-фізичних осіб.
Апелянт вказує про неодноразові звернення до банку з проханням реструктуризувати заборгованість.
.....................................................................................................................................................
Справа № 22-987 Головуючий у суді 1 інстанції – Рожин Ю.М.
Категорія № 19.27 Доповідач – Шимків С.С.
Відповідач зазначає, що відповідно до п. 18.8.2 Договору іпотеки № 0609/77/ДІ від 25 вересня 2006 року у разі порушення іпотекодавцями обов”язків за цим договором Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов”язань зі сплати кредиту та (або) відсотків, винагород, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Однак жодних вимог про повну сплату заборгованості по кредиту від Банку не надходило.
На його думку судом не враховано порушення позивачем положень Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, якою затверджені Правила надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Крім того, суд першої інстанції не визначив спосіб реалізації предмета іпотеки, як це передбачено ст. ст. 38, 39 Закону України „Про іпотеку”.
Рішення суду в частині виселення відповідачів з житлового будинку також суперечить вимогам Закону України „Про іпотеку”.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що відповідач ОСОБА_1 неправомірно відмовився від взятого на себе боргового зобов”язання, яке слідує із договору кредиту, а тому порушені права позивача підлягають відновленню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 25 вересня 2006 року між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ „ПриватБанк” було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17 вересня 2009 року.
25 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ „ПриватБанк” укладено договір застави № 0609/77/М, згідно якого відповідач надав в заставу належне йому майно – плиту промислову електричну ПЕД-24,2006.
25 вересня 2006 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ЗАТ КБ „ПриватБанк” укладено договір застави № 0609/77/ДІ, згідно якого відповідачі надали в іпотеку належне їм майно, а саме будинок з надвірними будівлями загальною площею 82,7 кв м., який розташований за адресою АДРЕСА_1.
Однак відповідач зобов”язань по кредитному договору належним чином не виконував.
За умовами кредитного договору (п.п. 2.3.1.) банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов”язань за договором в повному обсязі.
Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов”язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов”язань не допускається, договір є обов”'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати кошти (кредит) позичальникові розміром та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. У випадках прострочення повернення чергової частини кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України „Про іпотеку” іпотека має похідний характер від основного зобов”язання і є дійсною до припинення основного зобов”язання.
Частина 1 ст. 12 вказаного Закону передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов”язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов”язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов”язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов”язанням шляхом звернення на предмет іпотеки.
Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок,що відповідає вимогам ст. 109 ЖК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі дії банку відповідають вимогам чинного законодавства і не порушують прав відповідачів.
Доказів звернення до банку з проханням реструктуризувати заборгованість апелянтом не надано.
Викладені в апеляційній скарзі мотиви і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Гощанського районного суду від 19 квітня 2010 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно. Вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді : С.В. Демянчук
О.Є. Пашкевич