Справа № 2-а-127/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

              06 вересня 2010 року                                                                                           м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

                                              головуючого-судді Чепурнова В.О.,

                                              при секретарі – Багара Н.М.,

                                              з участю позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перечин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС та АТІ з обслуговування м. Мукачево прапорщика міліції Катрича В.В. про визнання незаконним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення серії АО1 №003845 від 11 серпня 2010 року та визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 124518 від 11 серпня 2010 року, -

                                        В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до інспектора ДПС та АТІ з обслуговування м. Мукачево прапорщика міліції Катрича В.В., у якому просить визнати незаконним та скасувати протокол про адміністративне правопорушення серії АО1 №003845 від 11 серпня 2010 року та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АО №124518 від 11 серпня 2010 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 11 серпня 2010 року інспектор ДПС та АТІ з обслуговування м. Мукачево прапорщик міліції Катрич В.В. виніс відносно нього постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої він 11 серпня 2010 року о 15.07 год. рухаючись по автодорозі Мукачево-Рогатин в с.Березинка, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив швидкість на 21 км/год, а саме рухався зі швидкістю 81 км/год. Згідно даної постанови його визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП і піддано стягненню у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки рухався з дозволеною швидкістю, та пояснив інспектору, що рухався у суцільному потоці, а тому вказана швидкість, яка зафіксована вимірювальним приладом є швидкістю іншого автомобіля, тому просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ст. 128 КАС України.

На пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі від 31 серпня 2010 року, надати докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, не було надано відповідних доказів, тому суд вирішує справу на основі наявних доказів, що відповідає положенням ч. 6 ст. 71 КАС України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 статті 2 КАС України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст.18 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно ст. 222 КУпАП до компетенції працівників органів внутрішніх справ віднесено розгляд адміністративних порушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.  

Встановлено, що 11 серпня 2010 року інспектором ДПС та АТІ з обслуговування м.Мукачево прапорщиком міліції Катрич В.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АО1 №003845, згідно якого ОСОБА_1 11 серпня 2010 року о 15.07 год. рухаючись по автодорозі Мукачево-Рогатин в с.Березинка, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив швидкість на 21 км/год, а саме рухався зі швидкістю 81 км/год, швидкість вимірювалася приладом «Родіс 2111».

Також встановлено, що цього ж дня інспектором ДПС та АТІ з обслуговування м.Мукачево прапорщиком міліції Катрич В.В. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АО №124518, згідно якої позивача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП і піддано стягненню у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

 Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Однак, при складанні постанови суб’єктом владних повноважень інспектором ДПС та АТІ з обслуговування м.Мукачево прапорщиком міліції Катрич В.В. вчинено низку порушень вимог ст.280 КУпАП, а саме не з’ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, в постанові відсутні відомості щодо винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення; чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу та не враховано майновий стан особи.  

Згідно ст.11 Закону України ?ро міліцію” передбачено право працівника міліції використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.

Порядок застосування спеціальних контрольно-вимірювальних приладів визначається Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 27 березня 2009 року за № 111, відповідно до якої технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями та методичними рекомендаціями про порядок їх використання (п. 20.1); працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну (п. 20.2); на кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів. Він заповнюється командиром підрозділу ДПС, що видав прилад досвідченому підлеглому працівнику в справному стані (п. 20.4); керівництвом підрозділу ДПС щозміни проводиться звірка інформації електронного носія спеціального технічного засобу вимірювання швидкості руху з фактичною кількістю складених протоколів та постанов по справі про адміністративне правопорушення за перевищення встановленої швидкості руху (п.20.5).

Також, у відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів надано не було.

З врахуванням того, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми діючих нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача належними доказами не спростовані, тому суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст.1,2,3,17,18,70,71, 86, 159-163 КАС України, ст.ст. 222, 251, 258, 288 КУпАП, ст.11 Закону України ?ро міліцію”, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 27  березня 2009 року за №111, суд, -  

                                        П О С Т А Н О В И В:

            Адміністративний позов задовольнити частково.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 124518 від 11 серпня 2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. – скасувати.

В решті позовних вимог – відмовити.

Постанова суду відповідно до ст. 171-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

            Головуючий:                                                                Чепурнов В.О.