Справа № 2-а-126/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

              31 серпня 2010 року                                                                                            м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

                                              головуючого-судді Чепурнова В.О.,

                                              при секретарі – Багара Н.М.,

                                              з участю позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перечин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції Неймита А.Ю. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 110769 від 07 серпня 2010 року, -

                                        В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до інспектора ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції Неймита А.Ю., у якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АО №110769 від 07 серпня 2010 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07 серпня 2010 року інспектор ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області лейтенант міліції Неймит А.Ю. виніс відносно нього постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої він 07 серпня 2010 року о 16.04 год. в с.Невицьке Ужгородського району Закарпатської області, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху більш як на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 86 км/год. Згідно даної постанови його визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП і піддано стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Вищевказану постанову вважає незаконною, та такою, що складена з грубим порушенням ст.ст. 24, 55, 59 Конституції України, ст.ст. 33, 245, 251, 268, 280 КУпАП. Тому, на підставі вищенаведеного просить скасувати вказану постанову.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ст. 128 КАС України.

На пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі від 25 серпня 2010 року, надати докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, не було надано відповідних доказів, тому суд вирішує справу на основі наявних доказів, що відповідає положенням ч. 6 ст. 71 КАС України.  

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 статті 2 КАС України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст.18 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно ст. 222 КУпАП до компетенції працівників органів внутрішніх справ віднесено розгляд адміністративних порушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.  

Встановлено, що 07 серпня 2010 року інспектором ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області лейтенантом міліції Неймитом А.Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АН1 №063421, згідно якого ОСОБА_1 07 серпня 2010 року о 16.04 год. в с.Невицьке Ужгородського району Закарпатської області, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху більш як на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 86 км/год, швидкість вимірювалася приладом «Беркут» 0510029.

Також встановлено, що цього ж дня інспектором ВДАІ та АТІ з обслуговування Ужгородського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області лейтенантом міліції ОСОБА_2 на підставі вищевказаного протоколу винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 110769 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно якої притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.

 Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як убачається із постанови, що оскаржується, в такій не зазначено доказів, на підставі яких було прийняте рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, не враховано його пояснення з цього приводу, не зазначено свідків, які б могли підтвердити факт порушення позивачем під час керування транспортним засобом правила дорожнього руху тощо. Отже, із постанови взагалі не видно з яких підстав відповідач встановив, що позивач порушив правила дорожнього руху, а саме перевищив швидкість руху у населеному пункті.

Згідно ст.11 Закону України ?ро міліцію” передбачено право працівника міліції використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.

Порядок застосування спеціальних контрольно-вимірювальних приладів визначається Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 27 березня 2009 року за № 111, відповідно до якої технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями та методичними рекомендаціями про порядок їх використання (п. 20.1); працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну (п. 20.2); на кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів. Він заповнюється командиром підрозділу ДПС, що видав прилад досвідченому підлеглому працівнику в справному стані (п. 20.4); керівництвом підрозділу ДПС щозміни проводиться звірка інформації електронного носія спеціального технічного засобу вимірювання швидкості руху з фактичною кількістю складених протоколів та постанов по справі про адміністративне правопорушення за перевищення встановленої швидкості руху (п.20.5).

Також, у відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів надано не було.

З врахуванням того, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми діючих нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача належними доказами не спростовані, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст.1,2,3,17,18,70,71, 86, 159-163 КАС України, ст.ст. 222, 251, 258, 288 КУпАП, ст.11 Закону України ?ро міліцію”, ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України,  затвердженої наказом  МВС 27  березня 2009 року за № 111, суд ,-  

                                        П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 110769 від 07 серпня 2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. – скасувати.

Постанова суду відповідно до ст. 171-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

            Головуючий:                                                                Чепурнов В.О.