ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"22" серпня 2006 р. | Справа № 15/168/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Л.І. Бойко
суддів: Л.І. Бандури, Т.А. Величко
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін
від позивача: Птичкіна В.В., Ковширін М.М.
від відповідача: Колбукова О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у м. Миколаєві
на постанову господарського суду Миколаївської області від 12.05.2006р.
по справі № 15/168/06
за позовом ТОВ „Миколаївський глиноземний завод”, м. Миколаїв
до відповідача ДПІ у м. Миколаєві
про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.
встановив:
Постановою господарського суду Миколаївської області від 12.05.2006р. у справі № 15/168/06 (суддя Середа О.Ф.) позов ТОВ „Миколаївський глиноземний завод” задоволений повністю. Дії ДПІ у м. Миколаєві визнані протиправними. Визнано нечинним та скасовано прийняте ДПІ у м. Миколаєві податкове повідомлення-рішення рішення від 23.02.06р. № 0000082302/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1715895 грн. Стягнуто з ДПІ у м. Миколаєві на користь ТОВ „Миколаївський глиноземний завод” 85 грн. держмита та 118 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ у м. Миколаєві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Позивач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні виходячи з наступного.
ТОВ „Миколаївський глиноземний завод” створено 16.09.2004р. шляхом перетворення ВАТ „Миколаївський глиноземний завод”, є правонаступником усіх прав і обов’язків, зареєстрований Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому 16.09.2004р. за № 15221230000000454, взято на податковий облік 29.09.2004р. за № 03401.
В січні –лютому 2006р. ДПІ у м. Миколаєві здійснена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ „Миколаївський глиноземний завод” з питань достовірності донарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по податковій декларації за листопад 2005р., та складений Акт від 17.02.2006р. № 340/23-5/33133003, в якому вказано про порушення позивачем вимог пп. 7.7.1, п. 7.1, пп.7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами і доповненнями, про завищення підприємством суми заявленої до відшкодування по декларації за листопад 2005р. у розмірі 1715895 грн., про підтвердження суми відшкодування в розмірі 6379996грн., про підтвердження суми, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 12453334грн.
На підставі цього Акту ДПІ у м. Миколаєві прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.03.2006р. № 0000082302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1715895 грн.
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дій ДПІ у м. Миколаєві щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2005р. в сумі 1715895 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2006р. № 0000082302/0 ДПІ у м. Миколаєві.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив з посиланням на те, що по-перше, при здійсненні перевірки та прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач вийшов за межі, встановлені податковим та іншим законодавством, так як відповідач не отримав рішення суду на проведення позапланової перевірки, не повідомив позивача про її проведення, жодної обставини, як умови проведення позапланової перевірки, відповідачем не наведено і не доказано; по-друге, при складанні акта перевірки допущені недоліки, а саме: не вказано доказів, які підтверджують факт порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість”, не зазначено конкретні пункти і статті цього Закону, порушення яких припустився позивач; по-третє, позивачем правомірно визначено значення бюджетного відшкодування за листопад 2005р.
Судова колегія погоджується з задоволенням позовних вимог ТОВ „Миколаївський глиноземний завод” з таких підстав.
Перевіркою підтверджено, що від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду складає 13579946грн. Податок на додану вартість у сумі 95621,83 грн. та 758569,95 грн. сплачені позивачем постачальникам товарів (послуг) у жовтні 2005р., що підтверджується сторонами.
Відповідно до положень пп.7.7.1 пп. 7.7.2 п 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При податковому значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цьго пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту має від’ємне значення то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем правильно визначено бюджетне відшкодування в сумі 8095891 грн., як сума ПДВ, яка фактично була сплачена постачальникам товарів у жовтні 2005р.
Враховуючи те, що в ході перевірки не виявлено ні заниження позивачем суми податкового зобов’язання звітного періоду, ні завищення суми податкового кредиту звітного періоду, не виявлено відсутність від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту попереднього періоду, не виявлений факт невідповідності вказаної позивачем у декларації суми ПДВ, фактом сплаченої постачальникам товарів у попередньому періоді суми, заявленій до відшкодування, то судова колегія вважає недоведеним ДПІ у м. Миколаєві факт завищення сум бюджетного відшкодування ТОВ „Миколаївський глиноземний завод”.
Щодо посилань на неможливість проведення позапланових перевірок за відсутністю рішення суду, то судова колегія вважає їх безпідставними, так як дійсно відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 2322 від 12.01.05р. внесені зміни до Закону України від 04.12.90р. № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” згідно з якими позапланові виїзні перевірки могли здійснюватись лише на підставі рішення суду (ч.7 ст.11 Закону України № 509-ХІІ), але Закон України від 25.09.05р. № 2505-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” були внесені зміни до Закону України № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” згідно з якими ст. 11-1 Закону доповнено ч.7 та внесено зміни до ч.ч.8-12, відповідно до яких позапланові виїзні перевірки здійснюються на підставі рішення керівника податкового органу оформленого наказом за наявності підстав для проведення позапланових виїзних перевірок, передбачених ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.
Враховуючи вищевикладене судово колегія вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і не вбачає підстав для її змін чи скасування.
Керуючись ст.ст., 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 12.05.2006р. у справі № 15/168/05 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя Л.І. Бойко
Судді: Л.І. Бандура
Т.А. Величко