АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої : Копаничук С.Г.
Суддів: Іващука В.А. ,Колоса С.С.
при секретарі: Топольській В.О.
за участю позивачки ОСОБА_1 ,її представника ОСОБА_2 ,представника відповідача Ольшевського Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору кредиту за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду від 05.05.2010 року ,-
В с т а н о в и л а :
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 травня 2008 року між нею та відповідачем укладено кредитний договір N VIWWGA НОМЕР_1, предметом якого є грошові кошти у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 22607,90 доларів США зі сплатою 15% відсотків річних ,погашенням згідно графіку і кінцевим поверненням до 19.05.2015 року. При укладенні договору вона виходила з того,що її заробітна плата становила біля 2000 грн. на місяць і ситуація на валютному ринку була стабільною. Протягом четвертого кварталу 2008 року відбулася істотна зміна обставин, якими позивачка керувалась, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенню до гривні України, що стало причиною здорожчання кредитного ресурсу. Зміна обставин є істотною, а тому вважає ,що є підстави для розірвання кредитного договору Враховуючи викладене, ОСОБА_1 .просила задовольнити її позовні вимоги та розірвати кредитний договір
Рішенням Тиврівського районного суду від 05.05.2010 року в задоволенні позову відмовлено..
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права ,а справу просить направити на новий розгляд.
Заперечуючи проти скарги представник відповідача (нині ПАТ КБ "Приватбанк") вважає рішення суду законним і обґрунтованим,а доводи скаги безпідставними.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані матеріали справи перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що розірвання кредитного договору без згоди сторін останнім не передбачено ,а коливання співвідношення курсу гривні по відношенню до валюти кредиту не може являтись непередбачуваною сторонами обставиною при укладенні договору ,оскільки курс валют постійно змінюється. Так само зміну матеріального стану позивачки в бік зменшення, як і неможливість виконання нею зобов'язання через відсутність грошових коштів ,не можна вважати істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору кредиту у іноземній валюті, оскільки виконання зобов'язання забезпечене іпотекою будинку і вони не відносяться до непередбачуваних.
Суд вірно встановив обставини по справі, належним чином перевірив їх доказами, які оцінив в порядку ст.212 ЦПК України правильно, вірно застосував норми матеріального і процесуального права і дійшов підставного висновку про відсутність підстав для розірвання договору, передбачених ст.652 ЦК України.
До того ж, вимагаючи розірвання договору, на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
ОСОБА_1 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Доводи її апеляційної скарги про наявність таких обставин спростовується слідуючим:
Відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
ОСОБА_1 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.
Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Отже, позивачка зобов'язана виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.
Оскільки ОСОБА_1 з питання розірвання кредитного договору перед банком не ставила, а також не довела умови для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України у судовому порядку, то підстави для задоволення її позовних вимог та розірвання кредитного договору відсутні.
За таких обставин висновки суду щодо відмови у задоволенні вимог є підставними, доводи скарги їх не спростовують .Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону ,а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.307,308,314,315 ЦПК України ,-
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тиврівського районного суду від 05.05.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути
оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: