ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2010 р. Справа № 2-а-2871/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні
за участю представників сторін:
позивача : Вінярчука Дениса Валерійовича, діє на підставі довіреності від 23.02.2010 р. №01-20/82
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Ямпільського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до: ОСОБА_2
про: стягнення суми матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у зв`язку із встановленням недостовірності даних, наданих безробітним в сумі 4 000,02 грн.
ВСТАНОВИВ :
7 липня 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Ямпільський районний центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у зв`язку із встановленням недостовірності даних, наданих безробітним в сумі 4 000,02 грн.
Позов мотивовано тим, що 04.12.2008р. ОСОБА_2 зареєструвалась у Ямпільському РЦЗ, як така, що шукає роботу. 11.12.2008р. їй надано статус безробітньої. 14.12.2010р. внаслідок проведеної перевірки виявлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в Ямпільській райдержадміністрації як фізична особа-підприємець з 06.08.2002р. Дана інформація умисно була прихована від центру зайнятості під час реєстрації так, як ОСОБА_2 підписанана заява про те, що на час звернення до служби зайнятості вона не була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності. Оскільки ОСОБА_2 під час перебування у статусі безробітньої отримала допомогу по безробіттю на суму 4000,02 грн., позивач просить стягнути з неї дану суму.
Представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у своїх письмових запереченнях, які надійшли до суду 03.08.2010р. (а.с. 18, 19) просила у задоволенні позову відмовити, так як на її думку він є надуманим і не може підлягати задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 частини 1 статті 3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі па виконання делегованих повноважень.
Пунктом 4 частини 2 статті 17 КАС встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
За змістом частини 4 статті 50 КАС суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.
Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних. Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-Ш "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 була зареєстрована в Ямпільському районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу, у зв'язку із чим їй було надано статус безробітного, про що свідчить відповідна заява (а.с. 4).
11.08.2008р. ОСОБА_2, яка перебувала на обліку у Ямпільському районному центрі зайнятості як безробітня, було призначено допомогу по безробіттю в розмірі 60 % від середньомісячного заробітку на підставі наказу № НТ081211 від 11.12.2008р. (а.с. 37), з подальшим зменшенням відповідно до п.2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
З Акту № 13 від 14.06.2010р. (а.с. 5) розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 30 грудня 2008 року № 1132 встановлено факт, що матеріальна допомога по безробіттю виплачувалася відповідачеві відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в період одночасного перебування його на обліку в центрі зайнятості та реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності.
Зазначений факт також підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 6) та Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 591440 (а.с. 21).
Відповідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
А абз. 1 ч. 3 цієї статті Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Водночас із розрахунку виплати матеріального забезпечення вбачається, що сума матеріального забезпечення, яка підлягає поверненню у зв'язку із встановленням центром зайнятості недостовірних даних, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю по ОСОБА_2 за період з 04.12.2008р. по 11.08.2009р. становить 4000,02 грн.
ОСОБА_2 було запропоновано повернути отримані кошти в сумі 4000,02 грн. добровільно, про що свідчить лист центру зайнятості № 01-20/223 від 15.06.2010р., отриманий нею 18.06.2010р. (повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 10)), однак кошти так і не були повернуті.
У зв’язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що Ямпільському районному центру зайнятості підлягає поверненню сума матеріального забезпечення, яка підлягає поверненню у зв’язку зі встановленням центром недостовірних даних або неподання даних, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю по ОСОБА_2 в розмірі 4000,02 грн.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (24545, АДРЕСА_1, ін. код НОМЕР_1) суму виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 4000 грн. 02 коп. (чотири тисячі гривень 02 коп.) на рахунок Ямпільського районного центру зайнятості № 37177002000907 УДК у Вінницькій області, код отримувача 20088020, МФО 802015.
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Дана постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 186 КАС України та набирає законної сили у відповідності до статті 254 КАС України.
Повний текст постанови оформлено: 13.08.10
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна
09.08.2010