ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 вересня 2010 р.Справа №2а-5760/10/16/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю. , при секретарі Габрись П.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кримського Республіканського підприємства "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3
про спонукання до виконання певних дій
за участю представників:
представник позивача - ОСОБА_4, довіреність № б/н від 29.01.08р.;
представник відповідача - Йона А.О., довіреність № б/н від 01.06.10р.;
третя особа - ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_1; представник третьої особи - ОСОБА_5 свідоцтво № 1-с-1 від.01.09.99р.
Сутність спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на виділене в натурі, згідно рішення Євпаторійського міського суду від 16.02.2007р. та ухвали Євпаторійського міського суду від 19.03.2007р., майно по АДРЕСА_2.
Ухвалою суду від 05.05.10р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 08.10.09р. звернувся з заявою до відповідача про скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на виділену в натурі частку у зв’язку із тим, що відпали правові підстави для такої реєстрації, але позивачу було відмовлено. Позивач вважає відмову Кримського Республіканського підприємства "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія" у скасуванні реєстрації права власності неправомірною, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Позивач у судовому засіданні, що відбулося 02.09.10р., наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з мотивів викладених у позові. Відповідач та третя особа заперечували проти позову у зв’язку із тим, що позивач не є власником спірного нерухомого майна.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 16.02.07р. у справі №2-652/2007р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.03.07р.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_20, третя особа - Кримське Республіканське підприємство "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія", про виділ частки з майна, що є спільної частковою власністю, і зобов’язання провести державну реєстрацію права власності, позов задоволено, виділено в натурі зі складу домоволодіння АДРЕСА_3 його частку, що належить ОСОБА_3; змінено розмір часток домоволодіння АДРЕСА_3, що належать ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_18 і Євпаторійській міській Раді; зобов’язано Кримське Республіканське підприємство "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія" провести відповідну державну реєстрацію права власності (а.с.11-13).
Судом з’ясовано, що на підставі вищенаведених рішень суду відповідачем було проведено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на виділено в натурі нерухоме майно, що розміщено в домоволодінні АДРЕСА_3.
Ухвалою Апеляційного суду АРК від 14.11.2007р. у справі №22-ц-4349/2007р. апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4, з приєднанням до неї Євпаторійської міської ради задоволено, рішення Євпаторійського міського суду АРК від 19.03.07р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.10).
Ухвалою Євпаторійського міського суду АРК від 26.01.09р. у справі №2-249/2009р. прийнято відмову ОСОБА_3 від позову та провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_20, третя особа - Кримське Республіканське підприємство "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія", про виділ частки з майна, що є спільної частковою власністю, і зобов’язання провести державну реєстрацію права власності, закрито (а.с.9).
Вважаючи, що враховуючи вищенаведені обставини на даний час ОСОБА_3 на праві власності належить 1/50 частка домоволодіння №38 по вул. Пушкіна, та обставини, які стали підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на виділене в натурі, згідно рішення Євпаторійського міського суду від 16.02.2007р. та ухвали Євпаторійського міського суду від 19.03.2007р., майно по АДРЕСА_2 відпали, позивач звернувся до відповідача з заявою від 08.10.09р. про скасування держаної реєстрації права власності ОСОБА_3
Листом Кримського Республіканського підприємства "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія", від 20.10.09р. вих. №423-К11/09 позивачу фактично відмовлено у скасуванні державної реєстрації права власності ОСОБА_3 та повідомлено, що для скасування реєстрації права власності власнику - ОСОБА_3 необхідно звернутися до відповідача з заявою про скасування права власності на виділену частку будинку АДРЕСА_3 (а.с.7).
Не погодившись з вищенаведеним листом позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Кримського Республіканського підприємства "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія" скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на виділене в натурі, згідно рішення Євпаторійського міського суду від 16.02.2007р. та ухвали Євпаторійського міського суду від 19.03.2007р., майно по АДРЕСА_2.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" від 07.02.2002 року №7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445) (зі змінами і доповненнями) встановлено, що до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав та формування Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Виходячи з аналізу юридичного статусу та предмету діяльності відповідача, суд приходить до висновку, що Кримське Республіканське підприємство "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія" у правовідносинах з юридичними особами та громадянами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, а зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо фактичної відмови позивачу у скасуванні державної реєстрації права власності ОСОБА_3 суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Судом встановлено, що спірні правовідносини сторін регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (із змінами та доповненнями), та наказом Міністерства юстиції України "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" від 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованим в Мін'юсті 18.02.2002р. за №157/6445 (зі змінами і доповненнями).
Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначає Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” N 1952-IV від 01.07.2004 р. (далі Закон №1952).
Закон № 1952 спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1952, цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно п.2 ч.1 ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст.16 Закону № 1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Згідно ч.1 ст. 19 Закону № 1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно ст. 26 Закону № 1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб.
Разом з цим суд зазначає, що Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 (далі - Положення) визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності (п.1.1 Положення).
Згідно п.п.1.2 п.1 Положення, це Положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.
Згідно п.п. 1.4 п.1 Положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Відповідно до п.п. 2.1 п.2 Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Підпунктом 2.4 п.2 Положення передбачено, що для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми (додаток 3).
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Виходячи зі змісту ст. 3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Із вищевикладеного вбачається, що особа має право звернутися до адміністративного суду, захищаючи свої права, які порушенні діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Суд вважає за необхідне дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає за потрібне застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є зобов'язання відповідача скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на виділене в натурі, згідно рішення Євпаторійського міського суду від 16.02.2007р. та ухвали Євпаторійського міського суду від 19.03.2007р., майно по АДРЕСА_2.
При цьому суд зауважує, що встановлення права власності за позивачем або за третьою особою не є предметом даного спору, в рамках цієї справи суд розглядає лише вимогу про зобов’язання відповідача скасувати державну реєстрацію спірного майна.
З матеріалів справи вбачається, що фактично не врегульоване питання між позивачем та третьої особою щодо права власності не нерухоме майно. При цьому суд зазначає, що ухвалою Апеляційного суду АРК від 14.11.2007р. у справі №22-ц-4349/2007р. скасовано рішення (ухвала) Євпаторійського міського суду АРК від 19.03.07р., тоді як саме рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 16.02.07р. у справі №2-652/2007р. виділено в натурі зі складу домоволодіння АДРЕСА_3 його частку, що належить ОСОБА_3, та зобов’язано Кримське Республіканське підприємство "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія" провести відповідну державну реєстрацію.
До матеріалів справи долучено копію рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 08.06.07р. №365/1 яким на підставі рішення Євпаторійського міського суду АРК від 16.02.07р. у справі №2-652/2007р. та ухвали Євпаторійського міського суду АРК від 19.03.07р. вирішено привласнити житловому будинку літ. «Б», що складається з приміщень наведених у цьому рішенні, адресу: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_3 в цілому; зобов’язано Кримське Республіканське підприємство "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія" оформити ОСОБА_3 право власності з видачею свідоцтва про право власності на вищенаведений житловий будинок.
Судом досліджено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 АРК на підставі договору купівлі продажу квартири ВСР №573564/11.04.2006р. (пн. Євпаторійського нот округу Фесенко А.В. за реєстром №312), тоді як документів, що підтверджують право власності саме позивача на зареєстроване за ОСОБА_3 нерухоме майно позивачем суду не надано.
Таким чином суд вважає, що позивач не довів, що є законні підстави вважати його учасником публічних правових відносин між ОСОБА_3 та КРП "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія" щодо реєстрації виникнення, існування та припинення права власності ОСОБА_3 на належне їй нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що до повноважень Кримського Республіканського підприємства "Бюро реєстрації та техничної інвентаризації м. Євпаторія" належить державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, та жодним законом на відповідача не покладено обов’язку самостійно, на підставі наданих заявником документів визначати власника нерухомого майна (тобто на свій власний розсуд при наявності суперечних відомостей надавати їм оцінку). При цьому суд зауважує, що спори про виникнення та припинення права власності на нерухоме майно відносяться до цивільно – правових відносин та належать до компетенції місцевого суду. Суд зазначає, що у даному випадку при наявності суперечних відомостей щодо власника нерухомого майна відповідач згідно ст. 19 Конституції України фактично відмовляючи позивачу у скасуванні реєстрації нерухомого майна, що належить ОСОБА_3, діяв у межах повноважень та у спосіб визначений законом.
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене судом в ході розгляду справи встановлено, що фактично відмовляючи позивачу в скасуванні державної реєстрації права власності іншої особи ОСОБА_3, відповідач діяв неупереджено, враховуючи усі обставини виниклих правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо.
Враховуючи те, що позивач не надав суду доказів того, що бездіяльністю відповідача порушені саме його права у сфері публічно – правових відносин, не надав документів, що підтверджують право власності на спірне майно, не довів суду правомірність позовних вимог, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв’язку зі складністю справи судом 02.09.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 06.09.2010 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити .
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.