Справа  №  2-117/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 вересня 2010  року    Широківський  районний  суд  Дніпропетровської  області   у складі: головуючого  судді:    Шевченко О.В.,  

при  секретарі:                         Корягіній О.І.,

за  участі:

позивача:                                   ОСОБА_1,

представника  позивача:          ОСОБА_2,

відповідача:                               ОСОБА_3,

представника  відповідача:      ОСОБА_4,

третьої  особи:                           ОСОБА_5,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в  залі  суду в  смт.  Широке  цивільну  справу  за  позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_3,  треті  особи – ПАТ  «УкрСиббанк»,  ОСОБА_5,  про  визнання  права  власності  на  частину  квартири,    

                           ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернулася  до  суду  з  позовною заявою  до  ОСОБА_3,  треті  особи – ПАТ  «УкрСиббанк»,  ОСОБА_5,  про  визнання  права  власності  на  Ѕ  частину  квартири  АДРЕСА_1.

В  обґрунтування  позову  позивач  посилається  на  те,   що   вона  та  відповідач  перебували  у  зареєстрованому  шлюбі  з  16.09.2006  року.  21.09.2009  року  нею  та  відповідачем   в  інтересах  їх  сім’ї  на  спільні  кошти  на  ім’я  останнього  придбано  спірну  квартиру.   З  метою  отримання  коштів  для  придбання  цієї  квартири  вони  домовилися про  оформлення  кредиту  на  матір відповідача  (третя  особа).  04.10.2006  року  третя  особа  уклала споживчий  кредит на  суму  в  42  000  грн.  Вважає,  що на підставі  ст.  65  ч. 4  СК  України  кредитний  договір  від  04.10.2006  року,  укладений  третьою  особою,  утворив  для  позивачки  обов’язок  внесення  коштів  в  рахунок  погашення  цього  кредиту.  З  09.11.2006  року  вона  регулярно  вносила  кошти  до  банку  в рахунок  погашення  цього  кредиту.  На  підставі  ст.ст.  60,  63 СК  України  позивачка  вважає  спірну  квартиру  їх  з  відповідачем  спільною  сумісною  власністю  в  рівних  частках.

Виступаючи  у   судовому  засіданні, представник  позивача  позовні  вимоги  та  їх  обґрунтування,  викладені  в  позовній  заяві,  підтримали  і  просили  позов  задовольнити.  

Відповідач,  його  представник  позов  не  визнали,   вважають  позовні  вимоги  необґрунтованими.

Третя  особа ОСОБА_5, виступаючи  в  судовому  засіданні,  повідомила,  що  відповідач  придбав  спірну  квартиру на  її та її  чоловіка кошти  (вона  подарувала  їх  особисто  позивачеві  для  придбання  житла  особисто  для нього),  які  складаються  в  основному  з  коштів,  одержаних  нею  за  кредитним  договором.  Заперечувала  проти  задоволення  позову.

Третя  особа - ПАТ  «УкрСиббанк»,  повідомлена  про  час  та  місце судового  засідання  в  установленому  порядку,  свого  представника  в  судове  засідання  не направила,  в  письмовій  заяві  просила  провести  розгляд  справи  за  відсутності  її  представника.

Суд,  вислухавши  пояснення  сторін, представників  сторін,  третьої  особи, дослідивши  докази  у  справі  в  сукупності,  приходить  до  висновку,  що  вимоги  позивача   не  підлягають  задоволенню.  

Судом  встановлено,  що:

Між  сторонами  16.09.2006 року  зареєстровано  шлюб  (а.с.  8).

Цей  шлюб  розірвано  11.08.2009  року,  що  підтверджується  відповідним  записом  в Свідоцтві  про  розірвання  шлюбу  (а.с. 9).

Спірна  квартира АДРЕСА_1  (далі - спірна  квартира)  придбана за  46 000  грн. відповідачем  шляхом  укладення  Договору  купівлі-продажу  від  21.09.2006  року  (а.с.  68,  113).  Стороною  договору  позивач  не  виступає.  Згідно  п.  2  цього  Договору,  відповідач  зобов’язаний  був  сплатити  46 000  грн.  готівкою  протягом  20  діб  після  підписання  зазначеного  Договору.  Згідно Витягу  про  реєстрацію  права  власності  на  нерухоме  майно  (а.с.  115),  право  власності  на  спірну  квартиру  за  відповідачем  зареєстровано  26.09.2006  року.

04.10.2006  року  між  ОСОБА_5  та  АКІБ  «УкрСиббанк»  (правонаступник – ПАТ  «УкрСиббанк» (а.с.  90-92))  укладено  Договір  про  надання  споживчого  кредиту  №  0Г 04 Н 8519 Д  (а.с.  10-12,  103-109),  за  умовами  якого  (п. 1.1)  ОСОБА_5 було  надано  грошові  кошти  в  сумі  42 000 грн.

Також,  04.10.2006  року  між  ОСОБА_5  та  АКІБ  «УкрСиббанк»  укладено  Договір  кредитний  договір  №  0Г 04 Н 8519 Д/2  (а.с.  99-100).  

За  Договором  поруки  №  0Г 04 Н 8519 П  від  04.10.2006  року  (а.с.  13,  102)  відповідач  виступає  поручителем  ОСОБА_5  за  Договором  про  надання  споживчого  кредиту №  0Г 04 Н 8519 Д  від  04.10.2006  року  з  сумою  договору – 42 000  грн.  За  вказаним  Договором  поруки  №  0Г 04 Н 8519 П  позивач  поручителем  не виступає.

09.10.2006  року  відповідачем  та  АКІБ  «УкрСиббанк»  укладено  Договір  іпотеки  №  0Г 04 Н 8519  З  (а.с.  57-61,  110-112),  згідно  умов  якого  в  іпотеку  передано  спірну  квартиру  як  забезпечення  Договору  про  надання  споживчого  кредиту  №  0Г 04 Н 8519 Д  від  04.10.2006  року.

Твердження  позивача  про  те,  що  вона  сплатила частково за  спірну  квартиру  грошові  кошти  в  судовому  засіданні  об’єктивними  даними  не  підтверджено.

Отже,  суд  вважає  доведеним,  що  спірну  квартиру  придбано  в  період  шлюбу  сторін.

Як  показала  в  судовому  засіданні  третя  особа,  відповідач,  спірна  квартира  придбана  особисто  для  відповідача,  а  не  в  інтересах  сім’ї  позивача  і  відповідача,  і  грошові  кошти  на  придбання  цієї квартири  позивачем  відповідачеві  не  надавалися,  квартира  придбана  на  грошові  кошти, які  третя  особа  подарувала  відповідачеві. Зазначені  обставини  стороною  позивача  не  оспорювалися  та  не  спростовані.

В обґрунтування  своїх  вимог  позивач  надала  суду  квитанції,  згідно  яких  від  імені  третьої  особи  погашалася  кредитна  заборгованість  (а.с. 14-22, 70-71),  які  не  є  підтвердженням  факту  придбання  спірної  квартири  за  спільні  кошти  подружжя – сторін  у  справі,  оскільки  ці  платежі  здійснювалися  за  договором,  який  відповідачем  не  укладався,  а  укладався  іншою  особою.  Крім  того  ці  платежі  позивачка  з  власної  ініціативи  в  добровільному  порядку  почала  вносити  за  спливом  значного  часу  після  укладення договору  купівлі продажу  спірної  квартири,  після  погіршення  стосунків  з  відповідачем,  що  суд  розцінює  як  бажання  спираючись  на  цей  факт  претендувати  на  частину  цієї  квартири,  а  не  для  реального  погашення  кредиту  в  інтересах  сім’ї.  Те,  що  позивач  дала  письмову  згоду  на  придбання  спірної  квартири  та  виклала  свою  позицію щодо   спільної  сумісної  власності  на  квартиру,  її  придбання  за  сумісні  кошти  з  відповідачем, не  може  свідчити,  що  вона  придбана  в  інтересах  сім’ї,  за  спільні  кошти  подружжя,  оскільки  ці  твердження  позивача  об’єктивними  даними  у  справі  не  підтвердилися.  Записи  у  заявах  (а.с.  80,  81)  зроблені  нотаріусом  зі  слів  позивача.

Суд  приходить до висновку,  що  спірну  квартиру  придбано  за  грошові  кошти,  які  фактично  одержані  відповідачем  від  третьої  особи  в  дар  (42 000  грн.  – за  кредитним  договором  і  4 000  грн.  спільні  кошти  третьої  особи  та  її  чоловіка),  тобто  не  на  спільні  кошти  подружжя.

Презумпцію спільності майна подружжя, яка закріплена в ч. 2 ст. 60 СК України,  відповідачем  повністю  спростовано  у  даній  справі.

Суд  приходить  до  висновку,  що  спірна  квартира не  є  спільною  сумісною  власністю  сторін  (як  подружжя),  а є  особистою  приватною  власністю  відповідача,  як  майно  набуте  ним  за  час  шлюбу,  але  за  кошти,  які  належали  йому  особисто,  тому  позовні  вимоги  позивача  не підлягають  задовленню.

В  порядку  ст.  88  ЦПК  України  судові  витрати  відшкодуванню  позивачеві  не  підлягають,  оскільки  в  позові  їй  відмовлено  повністю.

На  підставі  викладеного,  керуючись  ст.  57  ч. 1  п. 3  СК  України,  ст. ст. 334, 640 ЦК України,  ст.ст. 88,  212,  213   ЦПК  України,  суд

ВИРІШИВ :

     Відмовити  ОСОБА_1  в  позові  до ОСОБА_3,  треті  особи – ПАТ  «УкрСиббанк»,  ОСОБА_5,  про  визнання  права  власності  на  частину  квартири  повністю.

  Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом
десяти днів з дня його проголошення через  Широківський  районний  суд  Дніпропетровської  області.  Особи,  які брали  участь  у
справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час
проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу
протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення  строку  для  подання  апеляційної  скарги,  якщо  апеляційну  скаргу  не  було  подано.  У  разі  подання  апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили  після  розгляду  справи  апеляційним  судом.  

          СУДДЯ                                             О.В.ШЕВЧЕНКО