Справа  2-837/10                                                      

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1.   серпня 2010 року                                                                                     м.Сторожинець

                                                                                Сторожинецький районний суд  

                                                                                Чернівецької області в складі:

                              головуючого судді        Яківчика І.В.

                              при секретарі                 Гулей М.Г.

                              за участю представника позивача ОСОБА_1, представника  відповідача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сторожинець цивільну  справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_3, третьої особи Відділу ДВС Сторожинецького райуправління юстиції про визнання права власності на майно, виключення з акту опису майна та звільнення з-під арешту

встановив:

    Позивач ОСОБА_5, звернулася в суд із уточненою позовною заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третьої особи відділу державної виконавчої служби Сторожинецького райуправління юстиціїї, посилаючись на те, що на підставі виконавчого листа від 19.10.2009 року державним виконавцем третьої особи по справі було описане майно за місцем проживання відповідача ОСОБА_7 Вказане майно було описане для забезпечення стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальної, моральної шкоди та судових витрат по справі. Однак майно яке описав державний виконавець належить як ОСОБА_6 так і їй на праві спільної сумісної власності так як телевізор, супутниковий приймач, музичний центр та пилосос вони придбали перебуваючи в шлюбі, а автомобіль хоч і був придбаний відповідачем до шлюбу, але за спільні кошти оскільки на той час вони проживали спільно без укладення шлюбу та крім того протягом спільного проживання за спільні кошти ремонтували автомобіль, утримували його і вартість утримання набагато перевищує вартість самого автомобіля. Просила визнати описане майно спільною сумісною власністю та виключивши його з акту опису і арешту звільнити з під арешту.

В судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав посилаючись на викладені обставини,  а відповідач ОСОБА_6 вказані вимоги визнав повністю та додатково як позивач так і вказаний відповідач в особі своїх представників, подали до суду письмове пояснення в якому посилаючись на норми Сімейного кодексу України та норми Закону України «Про власність» просили врахувати довготривале використання автомобіля під час перебування сторін в шлюбі та вартість затрачених ремонтів за цей період.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково і не заперечував проти визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на телевізор, супутниковий приймач, музичний центр і пилосос. Що стосується автомобіля то позовні вимоги відповідач не визнав оскільки вказаний автомобіль було придбано до шлюбу. Однак не заперечував факт спільного утримання, ремонту та обслуговування цього автомобіля подружжям під час шлюбу.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив рішення суду прийняти на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Так судом встановлено, що на виконання виконавчого листа № 2-729 від 19.10.2009 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 20481,13 грн. державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна ОСОБА_6, в який ввійшли автомобіль ВАЗ 2103 1975 року випуску, телевізор, супутниковий приймач, музичний центр та пилосос.

В суді всі сторони погодились, тобто відповідачі визнали позовні вимоги щодо того, що телевізор, супутниковий приймач, музичний центр та пилосос належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_8 тому вказане майно необхідно виключити з акту опису й арешту, оскільки воно, без визначення часток співвласників на нього, згідно ст. 368 ЦК України є спільною сумісною власністю подружжя і накладення арешту на це майно за боргами одного із подружжя, буде порушувати права та майнові інтереси іншого із подружжя.

Регулювання вказаних правовідносин закріплено в ст.73 СК України, згідно якої за зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладене лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Визнання відповідачами позову в цій частині не суперечить закону та не порушує права інших осіб. А тому у відповідності до вимог ст.174 ЦПК України вказані вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено також, що зазначений в акті опису та арешту автомобіль ВАЗ-2103, 1975 року випуску було придбано ОСОБА_6 у 1983 році, а шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстровано 05.05.1984 року (а.с.9), відповідно автомобіль придбано відповідачем до укладення шлюбу тому  він належить ОСОБА_6 на праві приватної власності. Обставини щодо спільного проживання, на час придбання автомобіля, проживання подружжя без укладення шлюбу та спільного придбання вказаного автомобіля в суді свого підтвердження відповідними належними доказами не знайшли.

Відповідач ОСОБА_5 вимоги щодо визнання цього автомобіля спільною сумісною власністю визнає, а відповідач ОСОБА_3 заперечує, погоджуючись при цьому, що з часу укладення шлюбу подружжя спільно утримували автомобіль, доглядали його, здійснювали покраску і капітальні та поточні ремонти, підтримували в належному технічному стані.

Згідно положень ст.61 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Виходячи з чого, на думку суду не потребує доказуванню те, що вказаний автомобіль за період із 1984 року по 2010 роки перебуваючи на даний час в технічно справному стані та маючи товарний вигляд істотно збільшився у своїй цінності внаслідок трудових та грошових затрат подружжя ОСОБА_5. Тобто ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спільно експлуатуючи вказаний автомобіль та вкладаючи в нього свої спільні кошти протягом 26 років здобули право мати вказаний автомобіль на праві спільної сумісної власності.

Вказані правовідносини врегульовані в ст.25 КпШС, яка діяла до 2004 року тобто на час їх виникнення та більшого періоду існування, згідно якої якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося в своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю.

Вказані правовідносини врегульовані в подальшому також і Сімейним Кодексом України де стаття 62 визначила ті ж самі підстави визнання майна спільною сумісною власністю.

Зазначене, а також визнання відповідачем ОСОБА_5, як учасником спільної сумісної власності вказаних обставин, дає суду підстави для визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та із застосуванням положень ст.73 СК України виключити його із акту опису та арешту.

Ухвалючи вказане рішення, суд не погоджується із позивачем, щодо необхідності застосування до виниклих правовідносин вимог ст.74 СК України, згідно яких якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Вказана норма можлива на думку суду до застосування тільки з часу набрання чинності СК України тобто з 01.01.2004 року, а до цього застосуванню підлягають норми КпШС які не передбачали можливості набуття майна таким способом.

Згідно вимог ст.371 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред’явити позов про виділ частки їх спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Зважаючи на те, що спірне майно являється спільною сумісною власністю подружжя, а кредитор співвласника майна ОСОБА_6 не вимагав і не вимагає виділу частки для звернення стягнення на неї, суд вважає, що є всі підстави для виключення майна яке зазначене в акті опису й арешту із цього акту та зняття з нього арешту.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 61, 124, 213, 215, 223 ЦПК України та на підставі  ст.25 КпШС, ст.ст.73, 62, 74 СК України,  ст.368, 371 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_3, третьої особи Відділу ДВС Сторожинецького райуправління юстиції про визнання права власності на майно, виключення з акту опису майна та звільнення з-під арешту,  задовольнити.

    Визнати автомобіль ВАЗ 2103, 1975 року випуску, зеленого кольору, державний номер А8352 ЧВ, кузов 0486087, телевізор LG, чорного кольору, супутниковий приймач «FERGUSON», музичний центр «DAEWOO» та пилосос «Gorenje», спільною сумісною власністю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 жительки с.Ропча Сторожинецького району, Чернівецької області та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1.

Виключити із акту опису і арешту майна серії АА № 34262 від 22 грудня 2009 року та звільнити з-під арешту –автомобіль ВАЗ 2103, державний № А8352 ЧВ, кузов 0486087, 1975 року випуску, телевізор LG, чорного кольору, супутниковий приймач «FERGUSON», музичний центр «DAEWOO» та пилосос «Gorenje».

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Суддя (підпис)

Оригінал рішення знаходиться в Сторожинецькому райсуді Чернівецької області в цивільній справі за № 2-837/10. Рішення _____________________________________________________.

Копія вірна: Голова Сторожинецького

                        районного суду                                                   О.О.Казюк