КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2007 № 2/253
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Студенця В.І.
при секретарі: Суходольській Т.А.
За участю представників:
від позивача - Мандригеля Р.С., довіреність № 16-Д від 14.05.2007р.,
від відповідача - Жулідова І.С., довіреність № 30/11 від 30.11.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ Страхова компанія "Синдек"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.08.2007
у справі № 2/253 (Домнічева І.О.)
за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова компанія “Синдек”, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47,
до Приватного підприємства “Лєкс - фармація”, 03150, м. Київ, вул. Предславинська,34-б,
про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності
Суть рішення і скарги:
Закрите акціонерне товариство Страхова компанія “Синдек” (надалі – ЗАТ СК “Синдек”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного підприємства “Лєкс-фармація” (надалі – ПП “Лєкс-фармація”, Відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.08.2007р. у справі № 2/253 в позові було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Позивача подав на нього апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просив скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2007р. у справі № 2/253 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ЗАТ СК “Синдек”: визнати незаконним (без належної правової підстави) знаходження у володінні ПП “Лєкс-фармація” нерухомого майна у вигляді нежилого приміщення № 2-а, загальною площею 61,10 кв.м., в будинку №1-3 по вул. Десятинній в м. Києві, а також визнати за ЗАТ СК “Синдек” право власності на нерухоме майно та зобов”язати ПП “Люкс-фармація” повернути з незаконного володіння вказане нежиле приміщення. Крім того, скаржник просив стягнути з ПП “Лєкс- фармація” на користь ЗАТ СК “Синдек” понесені ним всі судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема: ст.ст. 205, 207, 387, 657 та 1212 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ст.ст. 179 та 180 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), а також, ст.ст. 4-7, 33, 34, 35 та 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.
Представник Відповідача письмово відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак, в судовому засіданні зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 09.08.2007р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього представником Позивача апеляційну скаргу – без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, ЗАТ СК “Синдек” звернулося в господарський судміста Києва з позовом до ПП “Лєкс - фармація” про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно і рішенням господарського суду м. Києва від 09.08.2007р. у справі № 2/253 в позові було відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що рішенням суду у іншій справі було визнано правомірним укладення між сторонами договору на відчуження нерухомого майна, яке за цим договором перейшло від Позивача до Відповідача, що підтверджує наявність законних підстав для володіння останнім цим майном – нежилим приміщенням, а отже – необґрунтованість заявлених позовних вимог.
У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, 20.05.2005р. між ЗАТ СК “Синдек” та ПП “Лєкс-фармація” було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі – Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов”язувався передати, а Відповідач – прийняти та оплатити нерухоме майно у вигляді нежилого приміщення №2-а, загальною площею 61,1 кв. м., що розташоване в будинку № 1-3 по вул. Десятинній в м. Києві, вартістю 130 000,0 грн.
При чому, відчуження вказаного нерухомого майна було здійснено Позивачем на підставі рішення уповноваженого органу управління останнього відповідно до його Статуту, а сам Договір купівлі-продажу майна був підписаний від імені Позивача Головою його правління Тарасовим М.М., а від Відповідача – його Директором Бусс Г.Ю. та скріплений печатками сторін.
Вказане майно було передано відповідно до акту приймання-передачі і між сторонами був проведений належний розрахунок за нерухоме майно відповідно до умов Договору.
Крім того, зазначений Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстрований у реєстрі за № Д-44. Тобто, повноваження сторін за Договором від 20.05.2005р. були перевірені нотаріусом, відповідно до Інструкції про вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про нотаріат”, нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов”язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Таким чином, нотаріусом було здійснено фактичне посвідчення вчиненого правочину.
Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З положення ст. 387 ЦК України випливає наступне. Власник має право витребувати своє майно, тобто спірне майно повинне належати позивачу на праві власності чи на іншому речовому праві. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тобто незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав. Крім того, умовою звернення з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння є відсутність між позивачем і відповідачем зобов”язально-правових відносин щодо спірного майна.
Як видно з матеріалів справи, Позивач звертався з позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 20.05.2005р. між Позивачем та Відповідачем і рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2006р. по справі № 13/175, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2006р., було повністю відмовлено в позові ЗАТ СК “Синдек” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 2-а загальною площею 61,1 кв.м, розташованого в будинку № 1-3 по вулиці Десятинній в м. Києві, що був укладений з Приватним підприємством “Лєкс-фармація” та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. і зареєстрований в реєстрі за № Д-44.
Ухвалою Колегії суддів Верховного Суду України від 08.02.2007р. Позивачу було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2006р. у справі № 13/175.
Крім того, ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2007р. в задоволенні заяви ЗАТ СК “Синдек” про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2006р. по справі № 13/175 за нововиявленими обставинами, на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.12.2005р. у справі № 2-2257/05, було відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність укладеного між сторонами договору і, відповідно, наявності законних правових підстав для володіння Відповідачем нежилим приміщенням.
Посилання представника Позивача на згадане вище рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.12.2005р., яким визнано загальні збори Позивача від 15.12.2004р. такими, що не відбулися, та про надання Тарасову М.М. права продовжувати виконання функцій Голови Правління ЗАТ СК “Синдек” незаконним, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає таким, що не може служити доказом незаконного володіння спірним, в межах даної справи № 2/253, майном, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону, виступає від її імені, зобов'язана добросовісно і розумно діяти в інтересах юридичної особи та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідач при укладенні договору 20.05.2005р. не міг знати про те, що 16.12.2005р. буде прийняте рішення Деснянським судом міста Києва.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України “Про господарські товариства” та ст. 25 Закону України “Про власність” (який діяв у період спірних правовідносин) акціонерне товариство є власником майна: переданого йому засновниками й учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Згідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, а згідно ч. 1 ст. 23 Закону України “Про господарські товариства” управління товариством здійснюють його органи відповідно до затвердженого власниками Статуту.
Отже, рішення попередніх власників Позивача не може бути оскаржене новим власником, оскільки право акціонера на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників (п. 1 ст. 5 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, п. 16. Статуту Позивача).
Вказане рішення прийняте Деснянським судом за позовом Сватанова Є.О., який став акціонером Позивача після придбання акцій згідно договору від 25.08.2005 р., тоді як рішення про продаж нежилого приміщення прийняте Спостережною радою ЗАТ СК “Синдек” ще 10.05.2005р.
Тобто, рішення про продаж приміщення, було волевиявленням попередніх власників товариства.
Крім того, вищенаведене рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.12.2005р. не містить вказівки на внесення відповідних змін до державного реєстру про відсутність керівника товариства за період з 15.12.2004р., про недійсність прийнятих Тарасовим М.М. рішень, наданих фінансових звітів за минулий час тощо, тоді як протягом тривалого часу ЗАТ СК “Синдек” здійснювало свою діяльність, вело облік і надавало звітність.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2007р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ЗАТ СК “Синдек”, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Страхова компанія “Синдек” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2007р. у справі № 2/253 за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова компанія “Синдек” до Приватного підприємства “Лєкс-фармація” про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, –без змін.
2. Справу № 2/253 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Студенець В.І.
02.10.07 (відправлено)