КОПІЯ
Справа № 11-432 /2010 року Головуючий в 1-й інстанції Антонюк В.В.
Категорія:ст.125 ч.2 КК України Доповідач Курдзіль В.Й.
У Х В А Л А
Ім’ям України
28 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді: Дуфнік Л.М.
суддів: Курдзіля В.Й., Задворного О.Л.
прокурора: Бердецького О.І.
захисника: ОСОБА_1
потерпілої: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за спільною апеляцією засудженої ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1, помічника прокурора Ізяславського району, потерпілої ОСОБА_2 на вирок Ізяславського районного суду від 21 квітня 2010 року.
Цим вироком :
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку АДРЕСА_1, мешканку АДРЕСА_2, українку, громадянку України, розлучену, з освітою за 10 класів, працюючу помічником завскладу Ізяславського комбікормового заводу, має на утримані неповнолітню дитину, раніше не судиму,
засуджено : за ч.2 ст. 125 КК України на 2 роки обмеження волі.
Цивільний позов задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 400 грн. матеріальної, 1500 грн. моральної шкоди.
Запобіжний захід залишено попередній – підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що вона 23 жовтня 2009 року близько 02 год. перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті неприязних відносин до ОСОБА_4, з яким вона раніше перебувала у близьких стосунках і які останній вирішив припинити, про що її попередив, взявши в дома господарський молоток, прийшла в його господарство, яке розташоване по вул. Центральній 35 с. Щурівці Ізяславського району Хмельницької області.
Коли зайшла на подвір’я зазначеного господарства, з будинку вийшла дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_2 і коли вона підійшла до кущів винограду де знаходилась ОСОБА_3, остання нанесла три удари господарським молотком в голову потерпілій. Проте потерпіла почала чинити опір та кликати на допомогу. Зрозумівши що може бути затримана, ОСОБА_3 утекла.
За висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох ран в тім’яній ділянці голови, струс головного мозку, забій правої руки, які віднесені до легкого ступеня тяжкості, як такі, що викликають короткочасний розлад здоров’я.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_1 та засуджена ОСОБА_3 не оспорюючи висновок суду з приводу кваліфікації дій, вважають призначене покарання суворим, просять вирок змінити, застосувати більш м’яке у вигляді громадських робіт та звільнити від його відбування покарання з випробуванням, згідно ст. 75 КК України.
Зазначають, що відповідно до ст.372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покаяння, яке хоч і не виходить за межі, встановлені КК України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим.
Санкція ч.2 ст.125 КК України передбачає максимальну міру покарання обмеження волі строком на два роки. Згідно ст. 12 КК України це є злочин невеликої тяжкості.
Згідно ч.2 ст.65 КК України, особі яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому не враховані роз’яснення п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання».
Просять врахувати, що ОСОБА_3 вчинила злочин вперше, визнала свою вину, розкаялась, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утримані неповнолітню дитину.
У апеляції помічника прокурора Ізяславського району ставиться питання про скасування вироку з направлення справи на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі.
Зазначається, що судом невірно перекваліфіковано дії ОСОБА_3 із ст. ст. 15, 115 КК України на ч.2 ст. 125 КК України.
Зокрема, не враховані попередні дії підсудної,характеристика знаряддя злочину, кількість та місце нанесення ударів, погрози на адресу потерпілої, а подальші дії винної, свідчать про наявність умислу на вбивство. ОСОБА_3 могла уникнути зіткнення з потерпілою, проте продовжила свій напад і лише через стороннє втручання припинила свої дії.
В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати вирок Ізяславського районного суду від 21 квітня 2010 року, призначити ОСОБА_3 покарання за ст. ст. 15, 115 ч.1 КК України та стягнути 19 600 грн. моральної шкоди.
Вказує, що органом досудового слідства ОСОБА_3 обґрунтовано пред’явлено обвинувачення у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто за ст. ст. 15, 115 ч.1 КК України.
Просить врахувати, що остання перебувала у стані алкогольного сп’яніння, заподіяла тілесні ушкодження умисно, при обставинах які не можуть бути перекваліфіковані на ч.2 ст.125 КК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання власних апеляцій та заперечення апеляцій опонентів, перевіривши матеріали справи та наведенні доводи, колегія суддів вважає, що частковому задоволенню підлягає лише апеляція потерпілої.
Висновок суду 1 інстанції про винність ОСОБА_3 у заподіянні потерпілій ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень при зазначених у вироку обставинах доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, сама засуджена не заперечувала, що 22 жовтня 2009 року вона перебувала у своєї знайомої ОСОБА_5, де також був ОСОБА_6 та спільно вживали спиртні напої. До них прийшов ОСОБА_4, який почав з’ясовувати з нею стосунки, при цьому побив ОСОБА_6 і пішов з помешкання. Повернувшись додому та обурившись поведінкою ОСОБА_4, вирішила йому помститися. Взявши в дома господарський молоток пішла до помешкання останнього з метою побити вікна у його оселі, зайшла в садок, але почула, що хтось вийшов і заховалась за виноградом. Коли сиділа, то хтось з ліхтарем у руках підійшов до неї та освітив її. ОСОБА_3 хотіла втекти, але хтось схопив її і вона відмахнувшись, ударила молотком. Коли почула жіночий крик, то зрозуміла, що це дружина ОСОБА_4 Хотіла утекти, але остання схопила її за одяг та не відпускала і вириваючись на відмаш нанесла ще два удари молотком по ній. Вирвавшись вона утекла, по дорозі викинула молоток. Повернувшись додому написала СМС для ОСОБА_2
Наведені обставини ОСОБА_3 підтвердила і під час проведення відповідної слідчої дії з застосуванням відеозйомки (а.с.112-119).
Потерпіла ОСОБА_2 показала, що 23 жовтня 2009 року, близько другої години перебувала вдома, почула, що гавкає її собака та взявши ліхтар, вийшла на вулицю. Побачивши, що хвіртка до садка відчинена пройшла в бік будинку і виявила ОСОБА_3, яка вскочила та почала наносити їй удари молотком ти кричати «заб’ю». Після того як вона почала кричати та кликати на допомогу, ОСОБА_3 утекла та пізніше прислала СМС з образами.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що дійсно 22 жовтня 2009 року він прийшов до помешкання ОСОБА_5 де перебувала його колишня коханка ОСОБА_3, там також був ОСОБА_6 якого він побив та посварившись з ОСОБА_3, поїхав додому і ліг спати. Біля другої години почув крик дружини, коли він вийшов на вулицю, то побачив дружину, яка йшла з садка, голова у неї була закривавлена. Дружина пояснила, що це зробила з нею ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що увечері 22 жовтня 2009 року він перебував в будинку ОСОБА_5 де була присутня ОСОБА_3 і вони спільно вживали спиртні напої. До будинку зайшов ОСОБА_4 та почав сваритися з ОСОБА_3, після чого побив його та пішов. Через деякий час вони розійшлись по домівках.
Свідок ОСОБА_5 дала пояснення аналогічного змісту.
Локалізація та ступінь тяжкості заподіяних потерпілій згаданих тілесних ушкоджень підтверджуються даними висновку судово - медичної експертизи №1206 від 23 листопада 2009 року.
Всім доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.2 ст. 125 КК України.
Що ж стосується доводів апеляцій сторони обвинувачення про неправильну перекваліфікацію дій ОСОБА_3 із ст.ст. 15, 115 ч.1 КК України на ст. 125 ч.2 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними і спростованими наведеними доказами.
Так, з матеріалів справи вбачається, що підсудна, обурившись поведінкою ОСОБА_4, з яким припинила стосунки і котрий побив її знайомого ОСОБА_6 ,прийшла в його господарство та причаїлась у зарослях винограду.
Проте, була виявлена дружиною ОСОБА_4 ОСОБА_2 і нанесла їй декілька ударів молотком у голову.
При цьому підсудна стверджувала, що умислу на вбивство потерпілої не мала.
Такі її твердження стороною обвинувачення не спростовані, а об’єктивні дані свідчать про відсутність цього умислу.
В ситуації, що склалася ніщо не перешкоджало ОСОБА_3 вбити потерпілу, проте цього не відбулося і підсудна втекла.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність невизначеного умислу та про відсутність прямого умислу у ОСОБА_3 на вбивство потерпілої, а відтак, що вона повинна нести відповідальність та бути покараною саме за ті наслідки, які настали, тобто за умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, з розладом здоров»я.
Тому, апеляції помічника прокурора Ізяславського району та потерпілої у цій частині не підлягають до задоволення.
Покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст. 125 КК України призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням всіх обставин справи та даних, які характеризують винну.
При цьому судом враховані всі обставини, що пом’якшують покарання і на які є посилання у апеляції сторони захисту.
Тому, спільна апеляція засудженої та її захисника не підлягає до задоволення.
Разом з тим колегія суддів вважає, що при вирішенні цивільного позову ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції в достатній мірі не враховані ступінь моральних страждань заподіяних підсудною, наслідки переляку який відчула потерпіла.
В зв’язку з цим суму відшкодування слід збільшити.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляції помічника прокурора Ізяславського району, засудженої ОСОБА_3 та в її інтересах захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задоволити частково.
Вирок Ізяславського районного суду від 21 квітня 2010 року щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди змінити.
Збільшити розмір стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди до 10000 грн.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Головуюча /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Й.Курдзіль