копія

Справа № 11 -347, 2010 року         Головуючий в 1-й інстанції Сарбей В.Л.

Категорія: ст.ст.187 ч.1, 187 ч.3КК України     Доповідач Дуфнік Л.М.

УХВАЛА  

ІМ'ЯМ  УКРАЇНИ

22 червня 2010 року     Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого – судді     Ковтуна В.П.

суддів     Бойко Л.В., Дуфнік Л.М.

з участю прокурора     Сарела В.П.

захисників     ОСОБА_1

потерпілої     ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 08 квітня 2010 року.

Цим вироком     ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Нойштреліц, Німеччина, жителя   АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, казаха, громадянина України, неодруженого, не працюючого, студента заочного відділення Хмельницького національного університету, раніше не судимого,

засуджено:

•   за ст.125 ч.1 КК України до 510 грн. штрафу,

•   за ст.125 ч.2 КК України до 2 років обмеження волі,

•   за ст.185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі,

•   за ст.186 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі,

•   за ст.162 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі та штрафу в сумі 510 грн.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Згідно зі ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Постановлено міру покарання у вигляді штрафу виконувати самостійно.

Долю речових доказів вирішено відповідно до  ст. 81 КПК України.

Запобіжний захід засудженому змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд:   ОСОБА_3 звільнено з-під варти в  залі суду.

ОСОБА_3 засуджено за те, що він 22 квітня 2009 року біля 10 год. 55 хв., перебуваючи на території Хмельницького національного університету по вул.Інститутській у м.Хмельницькому, на ґрунті неприязних стосунків, що виникли з приводу відмови ОСОБА_2 в подальшому з ним зустрічатись, умисно наніс останній декілька ударів кулаком в живіт та груди, смикнув за шарф на шиї, заподіявши осадження шкіри, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження.

Крім того, цього ж дня, перебуваючи на території Хмельницького національного університету, ОСОБА_3 умисно відкрито викрав із сумки потерпілої ОСОБА_2 мобільний телефон «Еріксон К550і» вартістю 700 грн. зі стартовим пакетом «Діджус» вартістю 15 грн., на рахунку якого були кошти в сумі 7 грн., чим спричинив останній матеріальних збитків на суму 722 грн.

10 вересня 2009 року близько 9 год. 10 хв. ОСОБА_3, перебуваючи в під'їзді будинку № 11 по вул. Північній у м. Хмельницькому, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_2 виходила зі своєї квартири № 45 та не встигла зачинити двері, незаконно проник у її житло. При цьому на ґрунті з'ясування стосунків з ОСОБА_2 ОСОБА_3 заштовхав її в кухню, де умисно наніс удари кулаками в область голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Перебуваючи в квартирі, ОСОБА_3 умисно таємно викрав належний ОСОБА_2 мобільний телефон «Нокіа» вартістю 200 грн. зі стартовим пакетом «Діджус» вартістю 30 грн., на рахунку якого було 5 грн., чим спричинив ОСОБА_2 матеріальних збитків на суму 235 грн.

Прокурор в поданій апеляції просить  скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду від 08 квітня 2010 року, та постановити новий вирок яким засудити ОСОБА_3 за ст.187 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, за ст.187 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити остаточне покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. При цьому зазначає, що суд безпідставно перекваліфікував дії засудженого на ст.ст.186 ч.1, 125 ч.1, 185 ч.2, 162 ч.1, 125 ч.2 КК України, та необґрунтовано застосував до засудженого ст.75 КК України, не врахувавши, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини. На думку прокурора, при перекваліфікації дій засудженого суд першої інстанції не в повній мірі взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 по епізоду вчинення розбійного нападу щодо потерпілої 22 квітня 2009 року в тій частині, що ОСОБА_3 вимагав у ОСОБА_2 мобільний телефон і при цьому наносив їй удари руками у живіт, а потім насильно відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілої, незважаючи на її опір. По епізоду від 10 вересня 2009 року , як вказується в апеляції, не враховано показання потерпілої про те, що після побиття її ОСОБА_3 запитував, де знаходяться всі гроші.

В поданих на апеляцію запереченнях засуджений та його захисник, а також потерпіла ОСОБА_2 просять залишити без задоволення апеляцію прокурора, а вирок суду - без зміни,  посилаючись на правильність кваліфікації дій засудженого судом першої інстанції, законність і обґрунтованість прийнятого ним рішення, відсутність будь-яких претензій у потерпілої  до ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляцію, засудженого ОСОБА_3, його захисника, потерпілу ОСОБА_2 про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.125 ч.1, 125 ч.2, 185 ч.2, 186 ч.1, 162 ч.1 КК України, повністю підтверджуються зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі і показаннями потерпілої ОСОБА_2 та свідка  ОСОБА_4

Як в ході досудового слідства, так і в суді ОСОБА_3 заперечував свою вину у вчиненні розбійних нападів на потерпілу, пояснивши, що справді  22 квітня 2009 року на ґрунті неприязних відносин вдарив потерпілу, з якою перед цим зустрічався три роки, під час з’ясування  з нею стосунків, оскільки вона не хотіла з ним зустрічатися і говорити, а також забрав у неї мобільний телефон, сподіваючись, що вона прийде до нього за телефоном і він зможе з нею поговорити про їх подальші стосунки, повернути телефон. Оскільки  ОСОБА_2 не прийшла за телефоном, він його продав. 10 вересня 2009 року він вирішив піти додому до ОСОБА_2 з тією ж метою і, коли  потерпіла, тримаючи телефон в руці, відчинила двері, щоб вийти з квартири,  він без дозволу зайшов до квартири, з помсти побив ОСОБА_2, забрав телефон і пішов. У скоєному щиро розкаявся, вибачився перед потерпілою.

Потерпіла ОСОБА_2 дала аналогічні показання, підтвердивши в апеляційному суді, що ОСОБА_3  двічі побив  її саме на ґрунті неприязних відносин, які виникли через те, що вона припинила з ним зустрічатися, а не з метою заволодіння майном, в зв’язку з чим вважає безпідставною апеляцію прокурора.

Вказані обставини підтвердила в суді першої інстанції  свідок ОСОБА_4, пояснивши, що  ОСОБА_3, з яким ОСОБА_2 перестала зустрічатися, в квітні 2009 року на території Хмельницького національного університету вдарив останню і забрав у неї мобільний телефон саме під час з’ясування стосунків. Коли вона почала телефонувати матері потерпілої, ОСОБА_3 відійшов від ОСОБА_2 і при цьому їй (ОСОБА_4) сказав, що він так сильно любить ОСОБА_2, а вона так з ним повелася. Після цього вони розмовляли з ОСОБА_3 по телефону і він  просив ОСОБА_2 про зустріч, пропонував прийти і забрати телефон.

Доказів, які б свідчили, що ОСОБА_3 вчиняв розбійні напади на потерпілу з метою заволодіння її майном, ні в ході досудового слідства, ні в суді не здобуто.

З врахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_3 органами досудового слідства за ч.1 ст.187 КК України по епізоду від 22 квітня 2009 року , встановивши, що ОСОБА_3 умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження на ґрунті особистих неприязних стосунків, а потім відкрито заволодів її мобільним телефоном, і ці дії кваліфікував відповідно за ст.125 ч.1 та ст.186 ч.1 КК України. Правильно місцевим судом дії засудженого перекваліфіковані з ч.3 ст.187 КК України на  ч.1 ст.162, ч.2 ст.125, ч.2 ст.185 КК України по епізоду  від 10 вересня 2009 року, оскільки було встановлено, що ОСОБА_3 з метою з’ясування особистих стосунків незаконно проник до квартири потерпілої, умисно  на ґрунті неприязних відносин спричинив легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, а потім таємно викрав мобільний телефон. Останню обставину потерпіла ОСОБА_2 також підтвердила в апеляційному суді, пояснивши, що вона не бачила, як ОСОБА_3 10 вересня 2009 року забрав з квартири її мобільний  телефон. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і відповідно для задоволення  апеляції прокурора.

Покарання засудженому ОСОБА_3 за вчинені злочини призначено  з дотриманням вимог ст.65 КК України , з врахуванням ступеня їх тяжкості , особи винного, обставин, що пом’якшують покарання. Обґрунтовано прийнято рішення і про звільнення  засудженого від  відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, оскільки ОСОБА_3 раніше не судимий, у скоєному щиро розкаявся, позитивно характеризується, є студентом Хмельницького національного університету, що свідчить про можливість його  виправлення без відбування покарання . При цьому враховано і думку потерпілої ОСОБА_2, яка просила не позбавляти волі ОСОБА_3

Разом з тим  при призначенні засудженому покарання за сукупністю злочинів суд першої інстанції, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим,  допустив помилку. Поглинення  менш суворого покарання більш суворим означає, що остаточне покарання визначається судом у межах більш суворого покарання, призначеного за один із злочинів, що входить в сукупність , тобто в даному випадку суд повинен був остаточне покарання призначити у вигляді трьох років позбавлення волі. Штраф, призначений за  вчинення злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, як менш суворе покарання поглинається більш суворим у вигляді позбавлення волі. Основне покарання у вигляді штрафу, як це випливає зі змісту ст.72 ч.3 КК України, виконується самостійно лише  при призначенні покарання за сукупністю вироків при застосуванні принципу складання покарань. В зв’язку з цим  колегія суддів вважає необхідним в порядку ст.365 КПК України вирок щодо ОСОБА_3 в частині призначення йому покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим змінити, привівши його у відповідність до закону.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах, -

У х в а л и л а:

    Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 08 квітня 2010 року щодо  ОСОБА_3 в порядку ст.365 КПК України змінити. За сукупністю злочинів, передбачених ст.ст.125 ч.1, 125 ч.2, 185 ч.2, 186 ч.1, 162 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_3 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:  

Суддя апеляційного суду Хмельницької області                           Л.М.Дуфнік