Справа № 2-500/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 серпня  2010 року              Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:  головуючого   судді  Слюсар Л.П.

                при секретарі            Карпенко І.Ю.,

                за участю прокурора   Шустова В.А.

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою  Приватного підприємства „Кріт-Регіон” до  ОСОБА_1, треті особи: Відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради  про   виселення з жилого приміщення ,-

ВСТАНОВИВ:

    У  січні 2010 року  позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1  про   виселення з жилого приміщення її разом  з  неповнолітнім  сином  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з  кімнати № 16 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.  В обґрунтування вимог  посилались на те, що  відповідачка разом із сином  проживає в гуртожитку, який належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.08.2008 року НОМЕР_1.  Згідно із договором оренди від 15.08.2008 року ОСОБА_3 здала в оренду дане нерухоме майно Приватному підприємству «Кріт-Регіон», який, в свою чергу, за договором від 15.08.2008 року здав його у суборенду Відкритому акціонерному товариству «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд». Суборендар – ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» 01.01.2009 року уклав із відповідачкою договір оренди жилої площі в гуртожитку за № 18, а саме кімнати № 16 із строком дії до 30.11.2009 року. ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» з квітня 2009 року не є наймодавцем.  За Договором  управління майном від 23.03.2009  року  ОСОБА_3  передала  в управління нерухоме майно  Приватному  підприємству « Кріт-Регіон». Управитель майном власника 26.11.2009 року пред’явив відповідачці письмову вимогу про звільнення жилого приміщення не пізніше 01.12.2009 року, що свідчить про небажання продовжувати з відповідачкою правовідносини щодо найму житла. У зв’язку із цим позивач  просив  виселити  ОСОБА_1 та ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 із жилого приміщення кімнати №16 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 без надання їм іншого житла;   зобов’язати Відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації місця проживання відповідачку  та неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1  за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачки  на користь позивача суму сплачених судових витрат по справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

Відповідачка    у судове засідання з'явилася. Позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що з 01.04.2002 року вона з сином постійно проживає та зареєстровані  у гуртожитку, іншого житла для проживання не має.  Підставою  для вселення був ордер, виданий  Житлово-комунальною  конторою  ВАТ  « Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд».  Отже, в гуртожиток  вона з сином вселилася на  законних підставах.   Вважає, що вимоги  позивача  суперечать положенням ст.109  Житлового кодексу України, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення.  Просила в позові відмовити.  

Представник третьої особи ВГІРФО Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився.  Відповідно до листа  від 12.02.2010 року № 1950  просили розглядати справу без їх представника ( а.с.36).

Представник третьої особи  Органу опіки та піклування  Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи  повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.  

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, прокурора,    вивчивши матеріали справи, вважає, що  позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що  за нотаріально посвідченим договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 14.07.2008 року  частина гуртожитку (2-й, 3-й, 4-й, 5-й поверхи) за адресою: АДРЕСА_1, де проживає відповідачка з сином,  перейшла у приватну власність ОСОБА_3.  В свою чергу  ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором управління майном  від 23.03.2009 року, який був доповнений 03.02.2010 року,    передала в управління зазначене нерухоме майно  Приватному підприємству „Кріт-Регіон” із повноваженнями укладати  договори купівлі-продажу, дарування, міни, договори найму (оренди), здійснювати інші правочини щодо  цього майна без письмової згоди Установника управління , вимагати  усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, від імені власника встановлювати на свій розсуд плату за проживання, стягувати заборгованість по сплаті за комунальні послуги та інші послуги, плати за користування житлом, подавати позови про виселення з гуртожитку, управляти майном без довіреності, вчиняти фактичні та юридичні дії, пов’язані з управлінням майном ( а.с.8,14,15,30,).

Як встановлено в судовому  засіданні і не заперечували сторони відповідачка вселилася з неповнолітнім сином  в гуртожиток в кімнату АДРЕСА_1  в 2002 року,  який  належав  Відкритому акціонерному товариству БМФ "Дніпроважбуд" на законних підставах та  зареєстровані в   гуртожитку, що підтверджується карточкою прописки, та паспортом  відповідачки ( а.с.18,29).

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Приватне Підприємство « Кріт-Регіон»  26.11.2009 року пред’явила відповідачці письмову вимогу про звільнення жилого приміщення не пізніше 01.12.2009 року ( а.с.16).

Відповідно до ст.9   ЖК України  ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як  з підстав і в порядку передбаченому законом.

 Статтею 8 Закону України «  Про забезпечення реалізації житлових  прав мешканців гуртожитків»  №500-VІ від 04.09.2008 року,  визначено, що громадяни на яких  поширюється дія цього Закону, які  на законних підставах  зареєстровані за тривалий час  ( не менше, як п’ять  років) проживають у гуртожитках , віднесених до недержавного житлового  фонду ( які перебувають у власності чи в повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених шляхом корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств,  крім тих організацій, які створено  органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та  призначених для проживання працівників ( членів їх сімей), які не мають  можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, у разі, коли такі гуртожитки  не передаються їх власниками у   власність  територіальної громади, мають право  подальшого проживання в таких гуртожитках до розв’язання їх житлової проблеми.

Відповідно до ст.19 цього ж Закону забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, без попереднього надання їм ( їх сім’ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених  ч.2 цієї статті.

        Оскільки відповідачка з неповнолітнім сином    поселилися  в гуртожиток на законних підставах,   тривалий час зареєстровані та фактично проживають  в гуртожитку по АДРЕСА_1, який є недержавним житловим фондом, та не мають  власного житла – на них розповсюджуються  сфера дії Закону  України « Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»,  то  суд не вбачає  законних підстав для  виселення відповідачки та її неповнолітнього сина  без надання іншого житлового приміщення  та зняття  відповідачки  та неповнолітнього сина  з реєстрації з спірної кімнати.

Керуючись: ст.ст.13, 47 Конституцією України,ст.  ст. 9,  127, 131, 132 ЖК України,  ст. ст. 3,7, 11, 15, 27, 60,  212- 215 ЦПК України,  

ВИРІШИВ:

 У задоволенні позовних вимог Приватному підприємству „Кріт-Регіон” відмовити.

      Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

       Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  в судовому  засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.

    Суддя                                                                                        Л. П. Слюсар